І поділився глибокими роздумами, що дії бойовиків ХАМАС у «чорну суботу» виникли не на порожньому місці й причина - в окупації, котра триває 55 років, вісутності держави й стражданнях палестинського народу. Нічого нового ця теза не містить (т. зв. цивілізований світ живе нею багато років) і в людей обізнаних із історією конфлікту викликає багато питань. Але я б тут зупинився на трьох.
1. Якщо справа в «окупації, котра триває понад 55 років», то логічно було б припустити, що до цієї дати ситуація була іншою. Хотілося б почути від панів гутерришів назви арабських країн та організацій, котрі 55 (75, 100) років тому визнавали право Ізраїля на існування (причому, не важливо, в яких кордонах). А якщо таких немає (жодної! - К.В.), то, можливо, справа в чомусь іншому, ніж «окупація»?
2. Не знаю, чи розповідали панові Гутерришу, що остання терористична атака, котра сколихнула світ, здійснена саме з території, звідки ізраїльтяни вивели останнього солдата і поселенця ще 17 років тому (так відпрацьовувалася модель розмежування з палестинцями). Але складно заперечити факт, що з 2007 року ХАМАС мав повну владу над самоврядною квазідержавою Ґаза, але ніяких спроб перетворити її в повноцінну не було, а єдиною програмною метою залишалося знищення Ізраїля. То чи точно тут справа в державності?
3. І останнє. Тезу «виникло не на порожньому місці» можна застосовувати дуже широко. Наприклад, доблесний фюрер Гітлер обґрунтовував свою діяльність (котра забрала понад 60 мільйонів життів) стражданнями й приниженням німецького народу в результаті Версальського миру. Цікаво, чи погодився б пан Гутерриш із правомірністю такої концепції?
А з діями єврейського терориста-фанатика Баруха Ґольдштейна, котрий розстріляв у 1994 десятки арабів під час молитви - у відплату за серію кривавих терактів проти євреїв? Чи «ета друґоє»?
Я, звичайно, розумію, що бюджет БАПОР (організація з допомоги палестинським біженцям) складає мало не половину бюджету ООН, але ж цинізм має мати якісь межі.
П.С. Я за все життя не зустрів, здається, жодного єврея, котрий би схвалював дії Гольдштейна, тим паче, радів тим смертям. А порівняйте-но це з реакцією арабської (особливо, палестинської) вулиці на недавню різню в Ізраїлі чи теракт 9-11. Не здається вам, що справа тут не лише в ісламізмі як ідеології, фанатизмі й зазомбованості цих, з дозволу сказати, людей, а й у відчутті моральної переваги, котру вселяють у них різноманітні гутерріші західного світу?
