"ПЕРЕМИР'Я - ЦЕ ВІЧНА ВІЙНА" - Дмитро "Калинчук" Вовнянко

"ПЕРЕМИР'Я - ЦЕ ВІЧНА ВІЙНА" - Дмитро "Калинчук" Вовнянко

Щось у мене в стрічці часто стали траплятися дописи на тему можливого перемир'я між Україною і Росією. Мовляв, це ж збереже життя багатьом українцям, а ми використаємо паузу аби за допомоги Заходу збудувати потужну армію яка нас захистить...

Схоже, час висловити свою думку. Так от, я категорично проти будь-яких замирень з Москвою. І от чому.

По-перше, вже не світова історія, а навіть події останніх 10 років свідчать - будь-які угоди к Кремлем, це як спроба чесно грати з шахраєм. Уважно прочитайте статті Мінських угод. А потім відповістіть самі собі - виконала їх Москва бодай раз? Ще прикладів треба? Росія запросто суне війська вперед, тільки-но відчує нашу слабкість - під оплески її ж населення. Нам доведеться постійно тримати відмобілізоване військо, просто аби захиститися.

По-друге, навіть не мрійте, Росія не пристане на умови вигідні нам. Оприлюднені стамбульські умови чітко доводять, Москві потрібний не мир, а капітуляція України. Потрібно наше національне приниження. Аби ми не просто зазнали теріторіальних втрат - а зазнали їх максимально болісно для нас. Аби зламати нас морально.

Нарешті, по-третє. Я категорично не вірю, що Москва задовольниться добутим і жах завершиться. Так, Кремль сильно помилився - він планував війну в стилі "Київ за три дні", а вийшло два роки і шалені втрати. Я не сумніваюся, передишку Кремль використає аби підготуватися краще, і напасти набагато більш потужними силами. А ми всі - ті хто воюють зараз - ми станемо набагато старшими. І нам доведеться вже не самим воювати, а відправляти в окопи своїх дітей.

Так краще буде?

Віщую запитання - а що ж робити, якщо ресурсів для продовження війни у нас більше не буде? Відповідь - а навіть тоді треба битися до останього. Просто, аби з усіх можливих мирних угод вирвати для нас найбільш сприятливі.

Хоча хто вам сказав, що у нас для війни нема ресурсів? Агов! Пройдіться центрами Києва, Дніпра, Львова та інших обласних центрів - ви побачите зграї здорових мужиків, які до армії ще не наближалися. Українці торік придбали рекордну (!) кількість BMW X-5, явно не для фронту. На фронті потрібні автівки дещо інщі.

Це у нас ресурсів нема? Ви зарплатні голів комітетів Верховної Ради бачили? У нас ресурсів нема, чи хтось "в своїй голові війну завершив" і тепер хоче завершити її шляхом сепаратного миру та територіальних поступок?

І так. Я категорично не вірю ні в які "ми використаємо перемир'я, аби збудувати нову армію". Буде так - українці оберуть нового популіста, який пообіцяє "4000 вчителям", "зійтися посередині" та "просто перестати стріляти". Або - українці загрузнуть у чварах між собою. Результат один - до нового вторгнення Москви ми будемо знову не готові.

А росіяни вторгнуться. Просто тому що можуть. Бо у них під війну вже ціла індустрія вибудована, і той хто наживається на війні, від прибутків своїх не відмовиться. Так само, як пересічний росіянин не відмовить собі в нагоді добути пральну машину і унітаз, ще й погасити іпотеку участю у війні.

Правда така. Як до 24 лютого 2022 року вже не буде ніколи. У нас лише два виходи - продовжувати опір і сподіватися що Захід знову прийде на допомогу (я наприклад вірю ще в економіку Росії, вона точно невдовзі піде під укіс), або - готувати до війни дітей. Альтернатива цьому всьому тільки одна - згадайте про Бучу.

Ви не уявляєте як мені боляче все це писати. Я в ЗСУ вже два роки. Мені до сказу набридла війна і служба в армії. Я неймовірно хочу до дому. Але від одної думки, що після повернення до дому будуть знову призов і фронт мені стає по справжньому дурно. Ніж таке - краще лишитися в ЗСУ зараз.

І ще - за нами наші діти. Яким доведеться. Якщо...

Одним словом, я іншого виходу не бачу. Опиратися треба. Перемир'я означатиме лише нову війну.

Вічну війну.