"Незручна правда про «торгівлю на крові»" - Денис П'ятигорец

"Незручна правда про «торгівлю на крові»" - Денис П'ятигорец

Намагався написати максимально толерантно, без образ на адресу політичних сил чи конкретних персоналій, щоб особисте не відволікало від суті.

Сьогодні всі дуже активно обговорюють на скільки морально купувати вугілля в ОРДЛО. Що це є торгівля з окупантами. Що за ці гроші фінансуються бойовики, які вбивають наших солдат.

Давайте розберемося в цьому питанні. Сайт «Наші гроші» говорить, що в 2016 році «Центренерго» закупало вугілля в ОРДЛО на суму 3,8 млрд. грн. в квартал. Тобто 14,4 млрд. грн. в рік. Чи може вся ця сума бути перерахована на зарплату дірявих обдроченців? Точно ні, бо є виробничі витрати та зарплата шахтарям. Чи може частина цієї суми потрапляти на зарплати бойовиків? Теоретично так, хоча я все ж таки думаю, що гешефт забирають собі місцеві боси та скридують в своїх схованках. Але вони ж також терористи. Тому вважатимемо, що частина все ж такі іде.

А тепер давайте подивимось, в яку суму обходиться Росії утримання ОРДЛО? У відкритих джерелах можна побачити цифру 6 млрд. баксів на рік. Тобто це 162 млрд. грн. на рік. А тепер порівняйте цю цифру з гешефтом з продажу вугілля. Як вам співвідношення?

Тому давайте будемо відверті – основним фінансистом терористів є Росія. Росія має гроші з продажу корисних копалин, митних зборів та податків, які платять російські підприємства. Тому фактично, купляючи російське – ми так само поповнюємо бюджет РФ, яка фінансує ОРДЛО.

А тепер незручна правда:
- Третина обленерго в Україні належить російському олігарху Бабакову, тож сплачуючи за світло в тих областях, ми фінансуємо російських бізнес і, як наслідок, терористів в ОРДЛО. Так давайте не платити за світло! Але тоді його відключать. А це дуже не зручно. А з вугіллям – зручно, бо це не стосується нас особисто.
- МТС (Водафон) та Київстар належать росіянам. Давайте відмовимся від цих мобільних операторів, та будемо тільки на Лайфі! Але Лайф на всюди працює, плюс тарифи, плюс це не зручно. А з вугіллям – зручно, бо це не стосується нас особисто.
- Більша частина імпортних цигарок в Україну завозиться російською компанією «Мегаполіс». Тож давайте всі кинемо палити. Ні? А з вугіллям – зручно, бо це не стосується нас особисто.
- В 11 банках України є частина російських співвласників. Але там відсотки краще. А з вугіллям – зручно, бо це не стосується нас особисто.
- Більша частина мінеральних добрив, які імпортуються в Україну – виробництво РФ.
- Вакцини для малечі. Не знав, доки не зіштовхнувся сам. По деяких хворобах самі якісні – виробництво РФ. А хто буде малям ризикувати? Це ж не вугілля.
- Прийдіть на будь-який ж/д перегін та подивіться на товарняки та цистерни. Вони на 90% російського виробництва та, більше того, належать російським компаніям. Але своїх в нас немає. Тільки минулого року щось почали будувати своє.

І цей список можна продовжувати. І проблема в тім, що за всі роки незалежності Україна мало що робила, щоб розірвати економічні зв’язки з РФ. Потреби не було. І що тепер можна зробити, щоб не фінансувати Росію та не фінансувати терористів. Шляхів два – перший – відмовитись самим від товарів РФ, але прийдеться пройти через всі ці незручності, про які я писав. І давайте будемо відверті – не всі в Україні аж настільки ненавидять русню, щоб відмовитися від благ цивілізації. Тому ця ідея є утопічно. Другий – націоналізація всіх російських підприємств та закриття кордону від російського імпорту. І росбізнес спокійно йде до арбітражів та ВТО і відсуджує в нас пів країни. Я вже не кажу, що нові інвестори з інших країн не поспішатимуть до нас після такого.

Тому залишається візуалізувати ворога у вигляді вугілля. Чи можемо ми відмовитись від вугілля з ОРДЛО? Напевно, що так. Але чи припиниться після того «торгівля на крові» та «фінансування тероризму» - точно ні. Ось така вона – незручна правда. І основна трагедія в тому, що це питання майстерно експлуатується всіма зацікавленими сторонами, щоб знову нас ідеологічно розділити. І ми на це повелись. Нажаль…

Денис П'ятигорец