Пристрасть, сум та вогонь Бориса Олійника

Пристрасть, сум та вогонь Бориса Олійника

Видатному українському поету сьогодні виповнюється 80 років

Борису Олійнику сьогодні виповнюється 80 років. Останні роки він жартома називав себе "православний комуніст", вкладаючи в цей вислів свої внутрішні зміни (православний, це ж віруючий), але не поступаючись лівою ідеєю (погодьмося, у суспільстві завжди буде ліва ідея, хоч вона і не називатиметься "комуністичною"). Журналісти та радикали люблять ділити творців на "стусів" та "сосюр", виводячи нас на те, що мовляв, у цьому пеклі народжувалося істинне слово. Але я вважаю такі наголоси нерозумними. Можна довго та нудно сперечатися, що було краще: помирати в таборах чи писати, але Борис Олійник творив Слово.

Він писав про вдів Другої Світової так, що читаючи його, згадуєш вдів сьогоднішньої АТО.

БАЛАДА ВІРНОСТІ
всім удовам війни присвячую

Застогнало, заплакало -
Чи сова, чи вдова?
Покотило байраками.
Задиміла трава.

Недобілене около...
Щітка випала з рук.
Тільки здавлено охнула
І осіла на рунь.

...Він спіткнувся край битого
За сусіднім селом.
Підняли на граніт його
В піднебесся чолом.

...Прийде, здійме натруджені
У небесну безмеж:
- Що ж ти довго так, суджений,
Все додому не йдеш?

Скільки білено около,
Стільки сипався квіт.
Вже онуки, як соколи,
Розлетілись у світ.

Вже й сусіда не сватає -
Удівець-самина.
Вже і свято не святиться,
А тебе все нема.

...Поховати замовила
Біля того села.
Побілила ще й около
І покірно лягла.

На причасті отерплими
Прошептала душа:
- Я до тебе хоч... мертвою,
Мій єдиний, прийшла.

Фарби бабиного літа, шовкову леваду з його поезії проживаєш так, ніби це писалося сьогодні чи вчора. Борис Олійник різний. Він і громадянин, і поет, і автор інтимної лірики, і романтик рідного краю.  Ми приєднуємося до всіх привітань Борису Іллічеві і хотіли, щоб кожного українського поета крізь роки, зміни епох можна було б називати, як ювіляра, без переліку його ступенів та нагород. Просто Борис Олійник. Адже саме це робить його народним.
ukrinform.ua