Що саме потрібно вітчизняним танкобудівникам, аби відновити втрачений престиж

Що саме потрібно вітчизняним танкобудівникам, аби відновити втрачений престиж

На Харківському бронетанковому заводі активно відновлюють бойові машини Т-80. Перша партія відремонтованих танків буде на фронті вже скоро. Це неабияка допомога українській армії, однак що саме потрібно вітчизняним танкобудівникам, аби відновити втрачений престиж, з′ясовував кореспондент Харків.depo.ua

Виживання на фронті на 100% залежить від рівня підготовки бійця та наявності всіх спеціалістів, упевнений 45-річний танкіст Нацгвардії Юрій Криворучко.

- Нам пощастило, що всі члени екіпажу були вже досвідченими. Воювали на модернізованих Т-64, які є експортним варіантом. Якість зборки непогана, але в системі озброєння все одно траплялися відмови. Ми були на заводі, де відновлюють бойові машини: танки не проходять капітальний ремонт, - обурюється танкіст.

А ще на фронті вкрай потрібен не лише зампотех, а й "технічка" - машина, де є запчастини. І спеціальній тягач, який вивезе підбитий танк, щоб не спалювати чи залишати його ворогам.


Танкісти мріють про сучасні рації, прилади нічного бачення й тепловізори

Одне з вразливих місць старих машин - відсутність сучасного прибору нічного бачення. У Т-64 він застарілий - підсвічується фарою, яка відразу робить танк помітним у темряві.

- У "Булата" нічники вже пасивні - сучасні, яких здалеку не помітить ворог. Чого не вистачає - це тепловізора, - зазначив заступник командира танкової роти 93-ї бригади Іван Начовний, який майже рік боронив від терористів Донецький аеропорт і селище Піски під Донецьком.

Але справжня Ахіллесова п′ята усіх старих машин - це зв′язок. Між собою танкісти ще можуть спілкуватися, проте з іншими підрозділами - уже мовою жестів.

- Якщо замінити радіозв′язок на сучасний, не потрібно буде вилазити з танка, щоб роздивитись, що відбувається навкруги, та на пальцях домовлятись із підрозділом піхоти, - каже заступник командира.

За словами Начовного, зараз Міністерство оборони закупає сучасні рації. - Але для чого вони це роблять: щоб надати армії чи просто придбати? - розмірковує Іван.

Старі танки слід замінити "Оплотами"

Щоб модернізувати танки Т-64, волонтери "Армія SOS" розробили спеціальну програму для артилерійського планшета.

- Саме для машини Т-64, враховуючи той тип снаряда, які ми застосовуємо. Корегувальник визначає цілі, і ми завдяки програмі можемо влучити із закритих позицій у будь-який час, вдень чи вночі. Це чудова програма, установлюється на будь-який планшет, - розповів танкіст Криворучко.

- Декілька днів назад ми жартували: якщо зробити модернізацію Т-64 - встановити тепловізор та нову радіостанцію, то ми отримуємо "Булат", а в перспективі - "Оплот" з усією потрібною електронікою, - з посмішкою пригадує заступник командира Іван Начовний.

Однак ідеальний варіант, на його погляд, - узагалі прибрати "Булати" та пересісти на нові машини.

Офіцер дивиться на проблему масштабно: щоб бронетанкові війська України повернули собі колишній рейтинг, треба докорінно змінювати стратегію, бачення.

- Сьогодні на фронті використовують Т-64 - танки третього покоління. І якщо розглядати їх з точки зору військової конкурентоздатності, то стару техніку треба все-таки виводити зі штату. Тому що 10 моделей прогресивного п′ятого покоління набагато краще, ніж сотня третього. За усіма характеристиками "Оплот" - один із найсильніших танків у світі. Його експортна ціна $5 млн., однак він до останнього гвинтика з українських деталей. Хотілося б обкатати танки в сучасних умовах війни. До армії передали два "Оплоти", але вони десь на виставках, - зазначив Начовний.

У танків Т-64 є одна спільна біда - їх зняли з виробництва, тому під час ремонту будь-яка потрібна деталь - це запчастина з іншої машини. Кінець-кінцем, їх кількість обмежена, пояснив заступник командира.

Відправлення на фронт відновлених Т-80 офіцер називає нераціональним використанням коштів.

- Наприклад, нашій десантурі хочуть надати 160 одиниць Т-80. Відремонтувавши половину бойових машин, інші 80 йдуть на комплекти запчастини. Бо ця модель також вже знята з виробництва. До того ж танки Т-80, у яких газотурбінні двигуни, страшенно вередливі в обслуговуванні. Щоб керувати ними, треба мати високий рівень підготовки. А враховуючи, кого набирають до лав водіїв у бронетанкові війська, я боюсь, що половина цих машин "помре" під час першого ж запуску. І це буде втрата, яку не відновити.

"Наших танкістів сепари називають "бронесмерть"

Ще 10 років назад Харків можна було не вагаючись назвати танковою "столицею" країни. Тут є бронетанкові підприємства: завод ім. Малишева та ХКБМ ім. Морозова - головний генератор ідей, тут "народився" Т-34, який став легендою Другої світової війни.

До того ж у Харкові діяв фаховий інститут, який готував офіцерів-танкістів із 1944 року. З його лав вийшло близько 200 генералів, в тому числі і міністр оборони Олександр Кузьмук. 2007 року вуз скоротили до факультету воєнної підготовки при Національному політехнічному університеті. Але перший рік АТО показав, що без танкістів неможливо перемогти.

Зараз факультет - це три кафедри, де навчається близько 150-200 курсантів, зазначає речник сектора "М" штабу АТО Дмитро Горбунов.

- Зараз бронемашини знаходяться на лінії фронту - із них заборонено відповідати вогнем. Однак присутність техніки заспокоює наших бійців і стримує піхоту терористів від наступу. Сепари побоюються наших танкістів та називають їх "бронесмерті", - жартує Горбунов. - Звичайно, все можна знищити - та ж сама протитанкова ракета, якщо її випустити збоку чи з тилу, підіб′є техніку. Проте танк - це досить потужна зброя, тому США та Англія не відмовляється від неї.

Зараз у Харкові готують інженерів-танкістів, які ремонтують техніку, та військових хіміків. Раніше ще навчали командирів взводів, але тепер таку спеціальність отримують у Львові. Також фахівці факультету проводять перепідготовку мобілізованих, за останній рік - більше 1000 осіб. Хтось отримує знання з нуля, хтось відновлює забуте, зазначив Горбунов.

28 лютого був достроковий випуск на факультеті - 40 курсантів отримали диплом. Але з цього року набір збільшений вдвічі, розказав заступник начальника факультету з виховної роботи Олександр Синько.

- Випуск кількістю 400-500 осіб, як було за радянських часів, - це занадто багато для української армії. Але наша мрія - повернути статус Інституту танкових військ, як це було відносно недавно. І, звичайно, готувати як можна більше спеціалістів у цій галузі, бо їх потребує українська армія, особливо у зоні АТО.

"У нас багато молоді, що хоче розвивати танкобудівництво"

Ірина Морозова, онука відомого конструктора, який розробив легендарні радянські танки Т-34 та Т-64, не перший рік працює військовим представником Харківського конструкторського бюро з машинобудування (ХКБМ), яке носить ім′я її діда. Жінка дуже скептично дивиться на розвиток українського танкобудівництва. І на запитання, чи зацікавлена влада країни в тому, щоб ця галузь розвивалась, лаконічно каже:

- Я вважаю, що ні. Це моя думка. Тут велика кількість причин. По-перше, обстановка в країні, брак фінансування. По-друге, повинно бути бажання працювати для держави - це стало б великим поштовхом. А зараз ремонтують Т-64, які повернулись із зони АТО. Відновлюють - і відправляють назад.

Щоб досягти успіху, слід розвивати власні винаходи, які, на думку Ірини Морозової, є досить вдалими.

- Хоча Т-64 на озброєнні вже 50 років і дещо застарів, це хороша машина. У 60-х вона випереджала час - і зараз, маючи такий поважний вік, ця модель вдало конкурує з сучасними танками. Має багато цікавих, навіть революційних рішень, які треба вдосконалювати. Треба працювати, підніматись на нові рівні. У Росії цього досягли, бо там є бажання розвивати цю галузь. Хоча в нас багато зацікавленої молоді, яка хоче відроджувати українське танкобудування. Молоді інженери-конструктори пропонують дуже багато цікавих пропозицій, проектів. Із ними треба розмовляти, підказувати. Але немає якоїсь сили, яка б підтримала, об′єднала б, зрушила з місця.