"СОЛДАТ І БАТЬКО" - Дмитро "Калинчук" Вовнянко

"СОЛДАТ І БАТЬКО" - Дмитро "Калинчук" Вовнянко

Зараз багато говорять, що можна було б зробити, аби люди не боялися іти в армію? Питання ніяк не просте - війна, це не сама приємна, м'яко кажучи. Армія - відповідно. Очевидно, аби поменшити пересторогу людей, армію треба робити більш людяною. І тут я хочу вийти з пропозицією.

Нещодавно з моїм побратимом з 72-ї бригади сталася така ситуація. Його син пішов до ЗСУ. Звісно батько захотів, аби його син служив поруч із ним - у тій самій 72-й, при чому на передку. Проте. Його сина направили в іншу бригаду. Всі прохання батька, аби сина перевели в частину до нього вперлися в стіну байдужості. На зустріч йому не пішли, наразі батько і син служать в різних місцях.

І от я цього не розумію. Батько сина тягнув аж ніяк не в тил - а в легендарну бригаду, яка не вилазить з боїв з першого дня вторгнення - Київщина, Слобожанщина, Бахмут і Вугледар. Батько воює на передовій - і туди ж тягне сина. Чи закшодить фронту те, що батько і син будуть воювати разом?

Як на мене - ніяк не зашкодить. Турбота батька про сина буде гарним прикладом для інших солдат старшого віку опікуватися "пацанами", тобто юними солдатами, яких у ЗСУ чимало. З іншого боку син буде постійно пам'ятати що поруч воює батько - це його додатково буде дисциплінувати і мотивувати поводитися гідно.

Зруштою вже є чимало прикладів коли батьки і сини воюють разом - я не знаю про жоден такий приклад, який був би негативним.

Як на мене окремий закон який дозволив би синам переводитися за місцем служби батька, за умови що ідеться про зону бойових дій, обстановку в ЗСУ тільки покращив би.

Панове парламентарі! Так-так, ви! Панове, я ж знаю, що ви мене читаєте!

Замисліться над ідеєю. Все геніальне завжди просте.