Українські коментатори розчаровано пишуть, що не отримали в Мюнхені відповіді на питання про стратегію перемоги України. Думаю, припустити, чому так (і що взагалі західні союзники вважають «перемогою») можна, давши відповідь на два інших питання.
1. Чому Путін, становище якого сьогодні набагато виграшніше, ніж рік тому, а цілей своїх в Україні він відверто не досягнув, так настирливо пропонує припинення вогню («з урахуванням територіальних реалій» -К. В.)
2. Чому Захід навіть не намагається контакти на цю тему розпочати.
Багато хто з вас, мабуть, переконаний, що там просто всі щиро віддані ідеї «припинення боїв після виходу на кордони 91 року», але мені вирити в дитячі казки вже запізно, та й сигналів протилежного (Салівен, Павел, військові експерти) надходить достатньо.
Думаю, причина в іншому. Росія здатна вести війну такої інтенсивності тривалий час тільки за рахунок старих запасів. Нинішній рівень виробництва зброї та боєприпасів і близько не забезпечує їх поповнення, а склади мають властивість спустошуватися.
Те саме стосується й економіки. Чимало експертів оцінюють потенції Московщини при нинішній інтенсивності бойових дій у рік-півтора.
Сильно схоже на те, що наші союзники прийняли рішення повністю знекровити Росію в цій війні - як у військовому, так і економічному відношенні, щоб вона взагалі перестала являти загрозу для країн НАТО (ядерна загроза питання окреме -К.В.)
Путін, здається, це зрозумів. Тому й просить переговорів, коли його позиції ще сильні.
П.С. Якщо вирішите позойкати тут про цинізм, згадайте, я вам сто разів казав, що зовнішня політика - це не про мораль, а винятково інтереси. Просто інколи вони збігаються.
П.П.С. Якщо у вас склалася ілюзія, що за рік ми зможемо повернути всі українські землі, то не варто. Московити набудували (й ще набудують) таких фортифікаційних споруд, що прорвати їх не поклавши там сотні тисяч українців, буде нереально. Принаймні, з нинішнім озброєнням
