"Українські оперативні можливості ростуть" - Кирило Данильченко

"Українські оперативні можливості ростуть" - Кирило Данильченко

Що спільного між атаками по ВДК «Новочеркасск» у Феодосії, пожежами на нафтосховищі в Клинцях біля залізничного вокзалу, пожежами на терміналі компанії «Новатек» в Усть-Лузі та НПЗ в Туапсе?

Різко зросли оперативні можливості Сил оборони.

Корабель виявили за кілька сотень кілометрів від лінії зіткнення, його ідентифікували, відсіяли серед тих, хто стояв на ремонті або порожній у Севастополі. По ньому вдарили та знищили його разом з екіпажем, коли він перебував у чужому порту на розвантаженні: у результаті — детонація та шматки обшивки по всій Феодосії. Ідеальна операція у плані таймінгу, взаємодії, прориву ППО та вибору цілі.

У Клинцях вразили найбільші баки нафтосховища, коли вони були заповнені, що спричинило серйозну пожежу, довелося викликати пожежний потяг, стягувати додаткові бригади. Тобто ми знали, які саме баки повні, а які ні. Це прикордонна зона, де розгорнули тактичну ППО, яка мала відпрацювати, але теж ні.

Усть-Луга й «Новатек» — це 800 км від України, рух дронів крізь кілька об'єктів ППО та ПРО, поряд — країна НАТО Фінляндія та аеродроми країн Балтії, маршрути складали з урахуванням усіх цих факторів. Уразили цистерни й насосну станцію (насосні станції на НПЗ — це штучний виріб) — перевалка 7 млн газового конденсату на рік випала у простій, самі росіяни оцінюють ремонт у 2 місяці.

Тепер ось Туапсе. Туапсинський нафтопереробний завод — єдиний на все узбережжя Чорного моря, 90% його продукції (10–12 млн тонн на рік) йде на експорт, решта забезпечує південні території РФ моторним паливом. Сильна пожежа, горить вакуумна установка, природно, це теж місяці ремонту.

Розвідка, прокладання маршрутів поза зонами ППО, точність ураження, загальний задум на великому ТВД — наші операції виходять за межі уколів і перетворилися на стратегічну кампанію.

А головне — концепція недорогого поршневого БпЛА зі скромною бойовою частиною починає працювати проти Москви.

Причому без копіпасту Ірану, як у росіян — це добра робота, про яку потрібно говорити.

«Війна за нафту»? Безперечно. У росіян і так обвал експорту на 170 мільярдів доларів на рік, це 30% до 2022 року. Удари по виробництвах ЗПГ і перевалки можуть стати серйозною проблемою для путінського режиму. Перевалка сирої нафти після пожежі в Усть-Лузі впала в РФ до мінімуму за два місяці.

Хоча, звісно, не лише нафта й газ.

Приліт по заводу «Щегловский вал», який виробляє «Панцирь», 21 січня в Тулі, по пороховому заводу в Тамбовській області 19 січня, регулярні запуски дронів по Криму кажуть нам, що Сили оборони розтягують і так нечисленну на такі простори ППО ще більше.

Що дозволяє нам масувати сили й засоби в точках інтересу.

І найголовнiше. Сама постановка питання, що почалася стратегічна кампанія у відповідь за участю українських безпілотників, показує певну слабкість Москви.

Авіація будь-якої нормальної країни, захопивши ініціативу в повітрі й придушивши ППО, ніколи не дозволила б супротивнику наростити удари дронами.

Невеликим цехам дронів, у тому числі надводних, дістанеться високоточна зброя, великим заводам — тонни чавуну, оператори стали б цілями для ударних вертольотів, ударних БпЛА MALE-класу і бомб-планерів з лазерним наведенням.

Не було б ніяких дуелей на FPV, таранів і пусків кількох десятків далеких баражувальних боєприпасів щоночі.

Тож за приліт по Харкову, Одесі та столиці відповідь відвантажують кожної ночі.

Українські оперативні можливості ростуть.

Російські громадяни гинуть, отримують поранення і бідніють через амбіції купки стариганів у Кремлі.