Після 24.02 Пашинський майже до нуля звів свою участь у політичній діяльності. Навіть із найближчими друзями і політичними соратниками різко обмежив контакти. Причому, не лише з крупними калібрами, як Турчинов-Порошенко-Луценко, а навіть зі мною - через мою відверту опозиційність до влади.
Причина дуже проста - він зациклений (як вміє лише Пашинський) на ідеї ефективного постачання зброї та боєприпасів для ЗСУ. При цьому розуміє, що, враховуючи ментальні особливості нашого нинішнього Верховного, він не дозволить отримувати будь-що від політичного опонента, навіть якщо той принесе снаряди чи патрони безплатно.
Чому ж владі так припекло, що вона вирішила прибрати Пашинського з політичної мапи по відверто тухлій древній справі, що розслідувалася (безуспішно) купу років?
Моя версія наступна. Обсяги зброї та боєприпасів, котрі виробляються або завозяться підприємствами, що входять до «орбіти» Пашинського (точніше, Асоціації виробників зброї, котру він очолює) величезні. Навіть якщо маржа там складає 3-5 відсотків (а багато хто з такою оцінкою погоджується), ця група компаній стає досить потужним фінансовим гравцем. Думаю, влада небезпідставно переживає, що на виборах, котрі раніше чи пізніше відбудуться, Пашинський підтримає «неправильну» політсилу.
Хоча, цілком можливо, все простіше: наближені до Офісу постачальники МО витісняють з ринку гравця, котрий підриває всім бізнес своєю мізерною маржинальністю
