"ХАМСТВО" - Анатолій Матвійчук

"ХАМСТВО" - Анатолій Матвійчук

Є речі, над якими немає часу особливо задумуватись. Але вони несуть на собі глибокий зміст і сакральне значення.

Спілкуючись із людьми всього світу, в тому числі з вихідцями з колишнього СНД, зробив невтішний висновок - серед причин, які змусили багатьох покинути батьківщину, часто називається одна - ХАМСТВО. Зверніть увагу - не бажання жити безпечніше, чи заробляти більше, а саме потреба психологічного комфорту, небажання миритися зі щоденними проявами грубощів, кпин, принижень і знущань вигнали людей на пошуки кращої долі!

То що ж це за риса чи цілий психологічний комплекс який, який є таким нестерпним для одних і абсолютно звичним і навіть бажаним для інших? Чому одні навіть не помічають у собі і навіть пишаються певними рисами характеру, іменуючи їх прямотою, чесністю чи безкомпромісністю, а інших чомусь навпаки пригнічує поведінка людей, які роблять певні нестерпні речі, навіть не фіксуючи в собі певних вад характеру.

Розібратися у всьому допоможе нам посилання на старозавітні часи. Був такий чоловік - Ной, родину якого Б-г вирішив врятувати від всесвітнього Потопу. Він надихнув Ноя на побудову особливого Ковчега, куди Ной, окрім своїх близьких, зібрав ще й "кожної тварі - по парі".

Але справа не в цій легенді, а в іншій. Кажуть, що на схилі своїх літ Ной захопився виноградорством. Він виростив такий чудовий урожай, що вино з нього мало особливо прекрасний смак. І якось Ной, так захопився дегустацією, що й не помітив, як добряе захмелів. Ну, а в такому стані чого лише не трапляється з людиною.

Саме в такому стані і застав свого батька один і його синів - Хам. Батько лежав у своєму шатрі у непристойній позі з недостойним виразом обличчя, виставивши на показ свої геніталії. І це, чомусь, здалося Хамові таким кумедним і смішним, що він тут же побіг розказати про це своїм братам в найнезвичніших і найемоційнішіх словах і виразах, без жодного сорому чи будь-яких внутрішніх заборон.

На ранок Ной дізнався про витівки свого сина - і це так засмутило старого, що він ладен був проклясти свого невдячного нащадка. Але оскільки Б-г дав благословення всім трьом синам і Ной не міг проклясти сина, то він прокляв усіх нашадків Хама, пообіціявши, що смае вони будуть "рабами поміж усіх рабів" на віки вічні. І розлетілося по світу сім"я хамове, несучи в своєму ДНК міфічне прокляття...

Хамство стало невідворотною частиною людської сутності, заражаючи, щоправда, не цілі роди і племена, а окремих індивідів, які вирізнялися поміж інших своєю грубістю, впертістю, невдячністю і душевною черствістю. Що дивовижно - в окремі історичні часи ці риси грали визнчальну роль у житті людських спільнот, допомагаючи видиратися нагору найжорстокішим. Вони не рахувалися ні з ким, що називається "йдучи по головах, вони швидше досягали мети, розштовхуючи всіх ліктями у натовпі, чи зраджуючи своїх учорашніх друзів. У них була єдина інстинктивна мета - вижити і влаштуватися в цьому житті покраще. Усі принципи моралі, співчуття чи співпереживання були для них чужими і незрозумілими.

Далі ці "істоти" продовжували своє біологічне відтворення, спарюючись із найкрасивішими жінками, - купуючи дорогими подарунками їх симпатію, або беручи їх просто силою і своєю вседозволеністю. Далі вони вони виховували своїх чад у дусі своєї життєвої "мудрості" на зразок "завжди бий першим", "нікого не бійся - ти найкрутіший", "хай тремтять лошари!", "все пофіг", "роби бабло" - і ще багато чого в такому ж дусі.

Далі - більше! Вони вирішили, що це і є єдина філософія життя, що бабло, розкіш і влада - це найголовніші пріоритети життя. Це саме "хамові діти" запустили в життя вирази на зразок "Якщо ти такий розумний, то чого ти такий бідний!?"

І ще важлива деталь. Хами дуже люблять сміятися. Те, як вони сміються - це не схоже на звичайне почуття гумору, де обігрується якась несподівана ситуація, де люди потрапляють в якісь кумедні ситуації. Ні! Хами сміються з іншого - коли когось висміюють, принижують, ставлять у незручне положення, коли хтось говорить не так, як вони, поводиться не так, як прийнято у хамів, має якості абсолютно незрозумілі хамам.

Як же нестримно вони тоді іржуть - голосно і безоглядно, булькаючи, іржучи та гикаючи, закидаючи голови і пересипаючи свій сміх фразами " ну ваще", "я фігею", "кабздеец..."

Гумор хама - побудований на самоствердженні шляхом приниження інших, на можливості упиватися свободою плювати комусь під ноги чи навіть в обличчя, називаючи це прерогативого сильного чи досягненням демократії.

І навіть якщо знаходиться хтось, хто може переконати когось із хамів, що його мистецтво нице і нікчемне - та й не мистецтво це взагалі, а біблейське хамство, за яке будуть прокляті вони та їхні нащадки - вони роблять ображені обличчя і говорять щось на зразок - "а шо такоє, ето же просто юмор, що уже и смеяться нельзя?"

Саме так - "ніззя"! Бо це не гумор люди! Згадайте гумор Сорочинського ярмарку, ментально близький і зрозумілий нам. Згадайте милий і добрий гумор одеського гурту "Маски-шоу",

згадайте Остапа Вишню, Павла Глазового, згадайте ближчих до нас українців - Тризубого Стаса чи навіть кумендного Андрія Миколайчука! Це був гумор чистий, добрий, неглумливий, часто навіть інтелектуальний...

Куди все поділось? Чому в старі і добрі міхи замість вина влита жахлива наркота і отрута - і ті, хто п"є це "гірке вино" іржуть, навіть не розуміючи, що це вже сміх крізь сльози, крізь, ропач і кров. Що це сміх, який не подовжує життя а вбиває його, бо він лізе усіх усюд нашого інформаційного простору. І якщо це швидко не закінчиться, то швидко закінчимося ми...

Бо така природа хамства.