Як час летить. Близько року тому я поїхав до головнокомандувача з пропозицією по створенню піхотного навчального центру/школи з адаптованою програмою та нормальним навчальним процесом. На той момент в великій війні крім виконання бойових задач, ми мали вже успішний досвід по підготовці молодших командирів піхотних підрозділів.
Тренінг запрацював на постійній основі і вже було на полі бою доведено результативність людей які пройшли навчання. Але слаба підготовка саме піхоти в деяких "учєбках" зводила на нуль внесок командирів. Не мали умов та часу навчені командири підготувати особовий склад на фронті.
Я поїхав з пропозицією створити центр/школу повного циклу, який би працював біля лінії фронту. Під задачу. Проста логістична задача покладена в систему підготовку. Пішов фронт далі, центр пішов за ним. Мінімум матбази. Але робити це якісно. Настільки якісно наскільки можливо. Максимально високий рівень підготовки людей. Коли відібрані кандидати з бойовим досвідом і лідерськими якостями проходять навчання на командирів відділень за одним стандартом, повертаються до підрозділу і закінчують навчання свого підрозділу разом з інструкторами.
В один і той же час, заходить на відновлення бойовий підрозділ зі своїми командирами відділень, взводів і рот. Програма відновлення два тижні. За цей час, серед особового складу відбираються люди з лідерськими та організаторськими якостями, які відправляються на тренінг молодших командирів.
При чому штатні командири відділень та головні сержанти відбір часто не проходили. В цей час в іншій локації навчається поповнення з ТЦК по програмі 30+ днів. Молодші командири і люди з ТЦК закінчують навчання в один час і повертаються в підрозділ, який вже до цього навчений по тій же програмі.
Всі розуміють один одного. Повна уніфікація. Ніяких різночитань та різниці в підготовці. Про кожного все знають, знають слабкі та сильні сторони. Потім невелике злагодження в залежності від задач які стоять перед підрозділом. І в бій.
Все поповнення яке потім приходить з ТЦК, проходить навчання в центрі по тим же програмам і органічно заходить в підрозділи. Все просто.
Главком погодив, підтримав і закрутилася військова машина. Наказом народився 151 навчальний центр. Це була "славна битва" з бюрократією, пристосуванцями та РККАшною системою. Навіть за підтримки та повному сприянні Залужного. Середня ланка чинила несамовитий опір, бо все було не так як вони звикли. А треба «як в Десні».
Спочатку в нас центр "вкрали". Центр розвернули в глибокому тилу, а два навчальні батальйони дали нам типу "хай бавяться". Ми додавили штат центра.
Потім було майже п'ять місяців боротьби з вітряками, приписками, шкурняками, призначення на посаду "полежать", "за званням", "потьомкінскими селами", штатом на навчання танкістів (бо хтось любив соляру), мертвих душ, спроб фіктивного навчання (заради відмітки БЗВП без навчання) сотен людей і всі 77 кол пекла.
Ми не витримали ходіння по колу і центр змінив підпорядкування. Свої складнощі, але військову структуру і логіку я розумію. І як з нею боротися там де треба ми вже навчилися.
Довго казати, нема чого слухати, але центр працює. Скоро йому рік. В нас черга від бажаючих зайти на відновлення. Ми працювали з потужними і славетними механізованими бригадами.
Ми готували молодших командирів для полка нацпола, та відновлювали батальйон одної з самих боєздатних бригад НГУ.
Факультативно вчили загальновійськовому бою купу підрозділів у яких інша специфіка. В нас всі інструктори та викладачі мають реальний бойовий досвід та пройшли навчання в самому центрі. Всі працювали в полі мінімум пів року перед тим як зайти в управління.
Ми випускаємо після БЗВП класних бійців.
Дивлячись назад, я можу без скромності сказати - афігєть, круто вийшло. Хоча і офігєть як тяжко дається кожен день.
Людей з ТЦК ми готуємо на БЗВП за адаптованою програмою, бойові підрозділи - “Відновлення боєздатності бойових підрозділів”, готуємо молодших командирів, тренінг підготовки рівня CLS (боєць – рятувальник) стрільців-рятувальників, фахова підготовка стрільців-кулеметників, фахова підготовка стрільців-розвідників.
Ну, ще можемо "на відносинах" підготувати марксманів та пілотів на великі бомбери (і не тільки)
Це все близько року. Правда перші 5 місяців втрачені і відригуються досі. Але це працює. І це все реально.
Ну, те що нас не люблять поважні пани начальники та директора, ми якось переживемо. Бо нам не шашечки. Нам їхать.
Нам піхоту готувати. Якісно і відповідально. Не навчимо - не здолаємо ворога.
