"А насправді прекрасне ж інтерв'ю Шефіра старшого..." - Джон Сміт

"А насправді прекрасне ж інтерв'ю Шефіра старшого..." - Джон Сміт

Це ж просто кладєзь того, що в башці оцих упирів і ЩО вони нам принесли в 2019-му.

Закликає дружить з росією.

А що? Це сотні тисяч путінів катували і вбивали українців з зв'язаними руками. Це путіни зараз морять голодом наших військових по камерам, путіни виривають нігті, вчиняють сексуальне насильство. І путіни за штурвалами літаків скидають ракети по містам.

А росіяни не при чому.

- "Звісно-звісно, потрібно дружити знову."(с)

Чел настільки упоротий у цій ваті в своїй голові, що Маріуполь, Буча, підірвані дамби - це все йому мімо каси. Йому німецьку мову важко вчить.

Дере сраку за того пушкіна-колотушкіна, кому він зараз здався.

"Я знаю українську мову, прекрасно нею спілкуюся. Але моя рідна мова – російська, не за національною ознакою. Просто мене вчили російською мовою все життя. Батьки говорили."

Ото в чувака проблеми. Ми в Україні маємо зберегти пам'ятники пушкіну і російську мову, бо йому важко себе перевчить.

Дивовижний анамнез психопата: відсутність емпатії, егоїзм, безсердечність, маніпулятивність. Кличте психіатора Лізку Богуцьку.

Але.

Саме з цього смердючого смітника в їх головах потім і вилізли до нас "какаяразніца", "пєрєстать стрєлять" і "місце в туалеті дістанеться тому, хто перший крикне Слауа Украйоні"!

Саме ЦЕ нас завело туди, куди завело.

Персонаж повідомляє дивовижне: "я все життя прожив в СССР".

Я прям взяв калькулятор. Пацієнт: 64 роки. Совок розпався 33 роки тому. 64-33=31.

Як не крути, а як раз більшу частину із своїх безтолкових 64 років ти прожив не у совку.

Але діду здається, що це не так.

Та насправді все просто: він ще й в 2021 був упевнений, що навколо - совок. А в 2019 році їхній банді НАРЕШТІ випала можливість цей совок відновити з усіма владними повноваженнями, прибравши із очей цей ваш огидний український патріотизм.

 - Я, - каже, - старший товариш щодо Зеленського. Грубо кажучи, я брав участь у його становленні.

І ось це насправді уже не смішно. Вони робили нам навколо ОЦЕ, що було в їх тупих головах.

Пам'ятаєте оті критерії українства від Зеленського на самому початку його зедентства, які він не сіло-не впало вивалив нам на голову? Там же "бути українцем" було зовсім не оце про незламність зараз. Там було "бути толерантним" (прям оце "толерантним" вони нам 30 років нав'язували), "бажати бути багатим", "поважати приватну власність, одне одного", "жити за законом", "правильно паркуватись".

І ні слова про мову, історію, культуру.

В перекладі: космополітизм.

Вони намагалися стерту українську ідентичність.

Бо він любіл пушкіна і совок, которий "оні прідумалі", а ще гроші міністерства культури росії, яке платило за пропаганду цих ідей.  

А потім, коли в Москві почали вважати, що ці ідеї руками цих блдєй в Україні достатньо окріпли, а "горстка нациков" десь там, Москва напала.

Причина упоротості шефіра старшого банальна: їхній батя-красний чекіст виховував їх у цій вірі недобитої червоної мразі. Сам шефір молодший в інтерв'ю це і казав: "мнє отєц в дєцтвє рассказивал, как воєвал на Западной Украінє протів бандеровцев, я рос с убєждєнієм, што бандеровци - зло".

Ось і все.

Ось це ми зробили владою.

От тут і криється ота таємниця, чому все в країні було нарозтіж перед вторгненням.

Всі недавно посміялися з путіна про "отца-фронтовіка" у Зеленського. Чомусь всі подумали, що пердун з'їхав з розуму, бо батько Зеленського не був фронтовиком, адже народився після війни. Але ж Путін нам повідомляє, що намагався Зеленського вербанути. Вербанути на його походженні. Бо окрім батька-пріспособлєнца у Зеленського був дідок. А дідок його - красний мусорський начальничок в Кривому рогу. Свої звання і медалі він отримав після війни дивним чином як раз тоді, коли розстріляли криворізький Майдан.

Що він розповідав своєму сину і внуку за закритими дверима?

Папашка наприклад назвав нас "тупою біомасою".

Ну а потім цей мент-начальнічок безтолкового сина пристроїв прохвесором в місцевий університет, де він писав липові наукові роботи. Ну а той в свою чергу потім свого такого самого безтолкового юріста підштовхув через дружків у КВН до фсбшного Маслякова.

– Тобто Україна має дружити з Росією, а не з Євросоюзом?

– Так, звісно. Слухайте, ми показали їм, як потрібно жити: взагалі-то, організували Радянський Союз і жили дружно 15 республік. Вони в нас це все взяли, організували Євросоюз. І тепер 24 країни живе прекрасно, і що? А ми від свого винаходу відмовилися.

Зрозуміли звідки це в їх головах?

"Ми" організували. Це ж він не про українців. Бо ми-то українці як раз ніякий СССР не організовували і не жили в ньому дружно.

Насправді знають вони, що вони і організували. І вони потім в тому совку і жили пріпєваючє.

З маузерами і щупами.

А зараз ця істота накралася, нажерлася, набралася бабла на тих жартах оплачених рашкою і помінай как звалі.

"Чо мнє там дєлать пока там война?"

Ось і вся нікчемна історія.

Ну а останній шматок інтерв'ю вважаю треба привести повністю.

– Чим плануєте займатися у Німеччині? Чи плануєте там відкрити якийсь бізнес?

– Ні. Без знання мови я не можу. Та й в мене пенсійний вік. Нам не подобається тут. Ми не знаємо мови. Я краще повернуся в Україну і зроблю якісь дрібні справи, які почав робити. Чекаю з нетерпінням закінчення війни. Вже плани є, але неможливо їх зараз здійснити.

– Хто переможе в цій війні?

– Я думаю, переможця не буде. Буде якась домовленість.

Доведеться нам поступитися, прийдеться їм від чогось відмовитися. Судячи з усього, світ нам не дуже поспішає допомагати. Якби допомагали, як треба, то так. А так – і санкції не діють, і боєприпаси дають через раз. У такий спосіб Росію не перемогти. Тому доведеться піти на якийсь мир. Але я тут не вирішую. Я ніколи не вважав, що я повністю правий. Просто така моя думка. Думаю, доведеться про щось домовлятися. І хотілося б якось пошвидше.

Гнітючий настрій. Ми всі тут зараз у песимізмі живемо. Нам не подобається тут. Ми не знаємо мови. Німецьку неможливо вивчити.

----------

Він хоче, щоб ми із вами "від чогось відмовилися", щоб він просто міг не вчить німецьку мову.

– А чому ви виїхали саме в Німеччину, одну з країн Євросоюзу?
– Абсолютно випадково. Ну, а що, треба і з Євросоюзом дружити. З усіма. В мене тут просто були знайомі і покликали сюди. Влаштовувався, де міг.
– Але якщо вам так подобається російська культура…
Те, що зараз робиться в Росії, мені категорично не подобається
– Почекайте, я ж не сказав, що мені сьогоднішня Росія подобається. Мені подобається російська культура – це різні речі. Ви весь час плутаєте. Те, що зараз робиться в Росії, мені категорично не подобається. Але культура російська, письменники, композитори – мені подобаються.
– А українські?
– А що ви одні і ті ж самі питання ставите? Хочете, щоб я сказав, що українські не подобаються? Я, звісно, не в захваті від Шевченка, але в мене достатньо улюблених поетів, крім Шевченка.
– Наприклад?
– Хто в нас «Енеїду» написав? Обожнюю її і читаю часто.
– Котляревський.
– Оця сьогоднішня поетеса шикарна… Устенко. Так?
– Може, Костенко?
– Ой, все. Мені треба бігти.

Так би це опудало паскудило серед німців, та німці під сраку дають без знання німецької.