"...про журналістів-розслідувачів" - Євген Якунов

"...про журналістів-розслідувачів" - Євген Якунов

1. Журналісти-розслідувальники (а в українських реаліях - скорше журналісти-викривальники) це свого роду санітари лісу. На кшталт тих, що “служать в очистці”. Чи мисливців, які відстрілюють вовків, аби зменшити їхню популяцію в лісі.

Хтось із них потім отримує гроші за вовчу шкуру. Для інших — це просто адреналін, спосіб підвищити власну самооцінку — як не як, зумів завалити матьорого звірюгу.

2. І як від санітарів очистки від них важко очікувати шляхетності й суворого дотримання правил полювання. Не кажучи вже про справедливість. Відстрілюються всі, хто потрапив у поле зору — зазвичай слабкі чи недосвідчені хижаки.

За таку нерозбірливість їх ніхто не засудить. Бо ж здійснюють відповідальну місію - не дають хижакам розмножитися настільки, що вони зжеруть геть усе травоїдне населення лісу.

Тільки так їх і варто сприймати.

3. Утім, є одна печалька. Якщо хтось із таких санітарів-мисливців схибить, чи, не дай бог, задрімає у засідці, то може бути впевненим — вовки миттєво перекусять хребет. Їм уже точно не до шляхетності. І тут, плач-не плач, ніхто не пожаліє.

4. Мені довелося і самому бути розслідувачем, і певний час очолювати видання, фішкою якого були журналістські розслідування. Нема сумнівів - це ризикована професія. Вразливим і легковажним в ній нема чого робити. Святі у гицелі не йдуть, а якщо ти не святий, то маєш пильнувати, аби самому не потрапити в герої якогось рейваху.

5.Чи звільнив би членів команди, спійманих на чомусь, що могло дискредитувати газету? Важке питання. Якщо це цінний журналіст, захищав би до кінця.

Але було що й звільняв. Одну талановиту журналістку, що писала гострі публікації про впливове злочинне угруповання, а потім виявилося, що наводки їй зливала конкуруюча ОПГ, влаштовуючи нашими руками міжусобні розборки.

Оцього допускати ніяк не можна.