Бо якщо неможливо чи важко приховати, як посадовці щось потягнули, і потім воно сплило у їхніх статках - легше контролювати, щоб не тягнули.
Власне, одна з переваг змагальної демократії - перехресний контроль, заснований на власних інтересах громадських активістів і політичної опозиції. У виграші від цього контролю - все суспільство.
Зараз можна зробити кілька важливих кроків для підвищення прозорості. Саме цих кроків варто вимагати від влади - яка змушена реагувати на суспільні настрої, бо імунітет від критики вичерпується.
1. Довести до ладу відновлення декларування для чиновників.
Зробити публікацію декларацій обовʼязковою.
І включити до кола декларантів радників Президента, президентського Офісу і його керівництва.
Антикорупційні активісти вимагають від Володимира Зеленського повернути закон про відновлення декларування до ВР із пропозиціями (саме так реалізується в Україні «право вето»).
Подивимось, чи вистачить інстинкту самозбереження на повернення прозорості, а сміливості - на декларування радників.
2. Повернення ЗМІ на балкон і в кулуари ВР.
ППО робить дивá, сьогодні вночі чергову атаку відбито. Міркування небезпеки вже не працюють. Зрештою, у ВР є укриття, де вистачить місця і журналістам.
У нас люблять рівнятись на Черчилля - так варто згадати, що Парламент у Лондоні повноцінно працював навіть у часи масових бомбардувань 1940го. Британці досі цим по праву пишаються. Час наздоганяти.
3. Скасувати політичну цензуру. Увімкнути до цифрового мовлення Прямий, Пʼятий і Еспресо.
Це буде знаком, що влада не боїться серйозної розмови. Критиканства і «зради» на каналах немає - всі розуміють відповідальність за країну.
А обмеження тем щодо бойових дій уже природно вросли у роботу журналістів.
Якщо міряти на себе «ізраїльський сценарій» - то не слід забувати, що в Ізраїлі існує ефективний баланс між відкритою політикою і безпековими (само)обмеженнями.
Пора і нам
