Розкажи, як ти устал, тим, хто 11 місяців тому кинув роботу, кар‘єру, посаду, власний бізнес, диплом MBA, сцену, штурвал, ноутбук, і пішов захищати Україну зі зброєю в руках.
Розкажи це військовим, які майже рік без вихідних, без свят, без сімейних вечерь, під спекотним сонцем, під зливами, на морозі, в окопах тримають оборону та звільняють українські міста.
Читайте також: "Мовчи вже, Опудало" ч.1
Розкажи це волонтерам, які витягують з підвалів дітей і знаходять в собі ресурси не зірватися та не поїхати дахом, поглинаючи в себе біль незнайомих людей, щоб тільки потім колись, після нашої перемоги, повернутися до того болю та почати витягувати себе з психологічного дна.
Розкажи, як ти устал, лікарям, які у темряві й холоді роблять дитині операцію на серце та приймають складні пологи.
Розкажи це зґвалтованій окупантами жінці, на очах якої вбили чоловіка і спалили хату.
Розкажи це жінці, яка під обстрілами проїхала всю країну, вивезла за кордон трьох дітей, і влаштувалася на три роботи в три зміни.
Розкажи це енергетикам, які працюють цілодобово в небезбечних та антилюдських умовах, щоб у людей було світло.
Таких історій — мільйони. І ніхто з цих людей не жаліється, що втомився. Бо в незламних українців, які 300 літ, 9 років, 11 місяців виборюють свободу та незалежність, немає часу на втому та скиглення під час війни за наше існування.
Тож, якщо ти устал — то уході.
