П'ять років тому вся країна була засрана сотнями тисяч білбордів з "новою надією". Ця нова надія обіцяла і війну зупинити, щоб президент на ній не наживався, і пенсії, і дешевий газ, і тарифи на електрику зробити дішові бо Нотердам+, і справедливість, і дружбу з росіянами.
І в усьому питати думку простого наріду, який повернеться з-за кордону додому, нарешті: чи то мова йде про те щоб придумати разом колір рекламних білбордів товаріща, прізвище якого починається на "зелен" чи в спільному з простим народом призначені людей на посаду голови СБУ, щоб таким ніколи не став друг, особливо армійський, особливо Порошенка.
Я, звичайно, не плекав жодних надій і сподівань з приводу цього тєла, але я тоді не міг собі уявити, що все що воно тоді розказувало буде абсолютно навпаки. Все, абсолютно все, що воно розказувало про попереднього президента буде про нього. Від найбільших Свинарчуків до найменших Мальдів, від голодних людей без картоплини за душею до мільйонів, які покинули країну. Від дрібного грабунку і матеріальних втрат до мільйонів жертв, спричинених зрадою і бездіяльністю.
Але я зараз не про це. Мільярди гривень тобі були витрачені на сотні тисяч білбордів з обіцянками того, що через 5 років стане протилежним.
Але через два роки великої війни, особи які прибрали до рук мільярдні доларові потоки і далі тільки тим і займаються що обіцяють черговий мільйон дронів, пропонують цим нещасним людям, які втратили роботу, житло, близьких самим зібрати свій дрон.
Ці особи за два роки так і не показали цим нещасним людям де ті дрони 95-го кварталу (5 років тому гроші, щоб засрати країну білбордами, вони знайшли) і де дрони новоспечених доларових мільярдерів, не якісь "народні", а їхні, персональні.
Які вони самостійно зібрали щоб їхня прекрасна казка під час війни продовжувалась і щоб вони й далі могли спокійно грабувати в тилу і обіцяти, поки їх захищають люди з дронами.
