"Армія це громадяни які не порвали соціальні зв'язки з цивільним світом" - Роман Донік

"Армія це громадяни які не порвали соціальні зв'язки з цивільним світом" - Роман Донік

У нас є унікальна (для нашої совкової системи підготовки піхоти в сухопутних військах) система замкнутого циклу на рівні відділення-взводу "відновлення боєздатності піхотних підрозділів в умовах військового часу".

 Суть програми 151 НЦ в тому, що на "відновлення" з лінії бойового зіткнення заходить підрозділ з поповненням (штатні та поповнення з інших підрозділів та після НЦ з ТЦК) в повному максимальному об'ємі. Включно командирів/ТВО взводів та рот. Навіть кілька комбатів проходили курс разом зі своїми бійцями.

 За час першої програми йде приведення зброї до нормального бою, надаються сталі навички стрільби до 400 (реально) метрів, тактична підготовка, такмед (14-16 годин потужної програми дуже фаховими інструкторами на високому рівні), штурми окопів з використанням лазертагів, дії на техніці, бої в забудові, топографія і все інше.

За цей час визначаються рівень підготовки КОЖНОГО бійця і офіцера, його моральні, бойові та ділові якості. З кожним бійцем працюють індивідуально. Уважно вивчаються соціальні ролі в кожному відділенні. По закінченню програми 16+ днів надається список людей з результатами оцінювання по всім дисциплінам і коротка ОБ'ЄКТИВНА характеристика НА КОЖНОГО.

 Плюс в тому, що ми все що написане в програмі робимо на 100%. Після проходження такого курсу, всі люди в колективі згуртовуються, вони визначають нові соціальні ролі, вивчають одне іншого та їх спроможності. Командири проходять навчання разом з усіма, живуть разом з усіма, входять на 100% в колектив і ЗНАЮТЬ РАЛЬНИЙ СТАН ПІДГОТОВКИ особового складу.

 Серед тих хто в нас навчався, за 7+ місяців нема ні одного хто міг би сказати що не вчать або вчать погано. Бували люди які проходили гарне навчання за кордоном, їм відсотків на 70% все було відомо. Але ми не претендуємо на унікальність в індивідуальній підготовці, ми просто ЯКІСНО робим те що треба з усім підрозділом. Тобто кожне відділення в батальйоні і бригаді отримує піхотну підготовку на одному рівні. Розмовляє на одній мові, одні ті ж команди та все уніфіковано.

Всі люди з навчання виходять "на підйомі" отримавши впевненість в собі, в зброї, в побратимі. Це правда. Вони знають що можуть виконувати задачі і орієнтовані на виконання задачі. Вони знають, що в піхотному бою самий ефективний спосіб захисту це знищення противника. І вони вміють і роблять це.

 Мінус такої підготовки коли він надається різним людям з різних підрозділів. Вони "прокачують скіли" і заходять в підрозділ який має підготовку нижче, або взагалі не має. Там де «помилка виживших». І тоді навчані люди замість виконання бойових задач, всі свої навички використовують на виживання, а не на успіх підрозділу в бою. І тоді зовсім зворотній ефект.

 Після першої програми, кращих за показниками та офіцерів/ТВО, які проходять відбір, ми відправляємо на тренінги за напрямками. Молодших командирів піхотних відділень, кулеметників, або стрільця-рятувальника рівня CLS. Під замовлення бригади можемо прокачати марксманів, операторів малих та ударних бпла, розвідників. Потім вони повертаються до свого підрозділу і працюють як гарно налаштований механізм.

За цей час поповнення з ТЦК (якщо дають для цього підрозділу) проходить курс БЗВП за такою ж програмою і органічно вписується в підрозділ. Всі навчані на одному рівні і мають рівну підготовку. І саме головне вони впевнені в своєму підрозділі та командирі.

 Таким чином ми працювали з 67 (рік тому) 93, 101, 33 бригадами, батальйоном НГУ та готували молодших командирів та інструкторів для одного з полків бригади "Лють". Ну і ще кілька підрозділів.

Всі комбриги, які знають можливості 151 центру і мають можливість завести людей, стоять в черзі.

Але зараз зі зміною керівництва ЗСУ, генеральний штаб почав працювати звичним квадратно гніздовим методом і насипає з різних бригад та батальйонів потрошки людей на БЗВП. Тобто унікальний досвід, який має підтвердження успішними діями на ЛБЗ, виявився не потрібним новому керівництву ГШ. Зараз в центр хочуть насипати різнобій з багатьох бригад людей на БЗВП. Людей, яких не можуть призначити а бойові посади через відсутність штампу.

 Так, звісно, ми їх будемо вчити, бо для нас нема різниці кого вчити і кожне життя безцінне. Але це набагато менш ефективно, ніж проводити підготовку сформованого підрозділу перед виходом на фронт.

 А в цей час, бойова механізована бригада вже два тижні очікує дозволу на те щоб завести людей в центр на програму "відновлення боєздатності піхотних підрозділів в умовах військового часу". Але чомусь клопотання бойової механізованої бригади залишається без розгляду і без відповіді.

 Це ті речі, про які я писав і я яких я боявся. Порвані всі нейронні та логічні зв'язки. А армія це інертна система. І ніхто не хоче брати на себе відповідальність, а то може "стратити". А коли не знаєш як робити, роби по уставу. По суті, роби по правилам довоєнного часу.

Просто шкода втраченого часу. Те що зараз почалося робитися, то не про навчання, не про цінність життя солдата, не про підготовку. Це про "все по правилам".

Про маленьку совєцьку армію проти великої совєцької армії.

Я ніколи не страждав зрадойобством. Ні за минулої влади ні за теперішньої. Бо обидві ці відрізка випали на час війни. Біле завжди біле, чорне завжди чорне незалежно від політичної кон’юнктури. Те що робиться гарно то гарно. Що робиться погано, то погано. І не збирають щось міняти.

Незалежно від прізвища президента і головнокомандувача, збройні сили під час війни це НЕ замкнута система.

Можна з телевізора скільки завгодно розповідати про іпсо, спецслужби рф і таке інше. Але коли в армії починають робитися хуйові речі, це буде відомо в усіх ЗСУ досить швидко. А через мить це буде відомо всім членам родин військовослужбовців.

А через дві хвилини їх перукарям, продавчиням, манікюрницям та майстрам на СТО. Так це працює під час війни. Інтернет, демократія, Україна.

 Армія це громадяни які не порвали соціальні зв'язки з цивільним світом. Просто тимчасово вдягли піксель.

Не буде моралі. Просто нагадування. Для того щоб не було хуйні, для того щоб хуйня не траплялась, просто не треба її робити. Навіть якщо заради чогось умовно «хорошого». Навіть згідно керівних документів. Бо мотивацію і керівні документи часів ркка розуміють одиниці, а хуйню, вибачте бачать і розуміють всі.