"У виданні "The Times" вийшла стаття «Настав час поговорити про падіння Києва» колумніста Йєна Мартіна" - Борислав Береза

"У виданні "The Times" вийшла стаття «Настав час поговорити про падіння Києва» колумніста Йєна Мартіна" - Борислав Береза

.▪️На дворі липень 2024 року, і російська армія стоїть біля воріт Києва. Президент Зеленський виступає в екстреному ефірі і повторює зухвалі слова, вперше вимовлені у лютому 2022 року, що йому не потрібно їхати з України, а йому потрібні боєприпаси, щоб залишитися і боротися з росіянами.

▪️Якби тільки Захід прислухався і зробив більше, коли хоробрі українці благали про допомогу, це могло б кардинально змінити ситуацію. Поки союзники сперечалися, а США у результаті все ж виділили ще 60 мільярдів доларів, як допомогу, весна перейшла в літо, а путінські війська використавши час прорвали лінію фронту на півдні та сході. Українська армія, що відступає, змогла лише сповільнити їх просування. Коли росіяни наблизилися до столиці, нова хвиля біженців залишила Україну в пошуках захисту від бомбардувань, що не припиняються.

▪️ Саме такий жахливий сценарій зараз розглядають західні політики. Події змушують військових та цивільних лідерів у Лондоні, Вашингтоні, Парижі та Брюсселі пропрацьовують можливі сценарії катастрофічного краху українських військ, позбавлених необхідної їм зброї та боєприпасів, при відсутності повноцінної мобілізації.

▪️ Насправді, всупереч поширеній думці, що це вічний «заморожений конфлікт», в якому жодна із сторін не може досягти вирішальної переваги, на лінії фронту йдуть запеклі бої, і існує реальний ризик, що українські війська будуть відкинуті назад. Лідери НАТО мають сподіватися, що їхня липнева зустріч у Вашингтоні на саміті, присвяченому 75-річчю альянсу, не буде поглинена та зіпсована такою кризою.

▪️Російський наступ, безумовно, був би катастрофічним для українців. Це також ставить Захід перед складними проблемами. Наприклад, чи пошлють союзники свої війська на захист Києва?Президент Макрон явно відчув небезпеку і намагається схилити Захід до більш силового підходу, порушуючи питання можливості введення сухопутних військ. Інші країни, наприклад Німеччина, категорично заперечують такому сценарію.

▪️Коли ж нарешті буде зрозуміло, що мир для населення Європи гарантований лише за допомогою сили? Коли Україна впаде, а Путін перейде до прямої загрози Прибалтиці, Польщі, Фінляндії, Швеції чи Норвегії?

▪️Я виступаю за максимальну військову підтримку на тій підставі, що Україна має перемогти. Наслідки часткової чи повної поразки будуть катастрофічними, і західне населення почало це розуміти, але на комфортабельному Заході – далеко від лінії фронту – ми маємо ліниву звичку видавати бажане за дійсне і бути не готовими до неприємних сюрпризів.

▪️ Стомлена західна громадська думка, схоже, змирилася з тим, що, хоча ми й допомагаємо українцям захищати свою батьківщину, вони зайшли в глухий кут перед тим, що, швидше за все, буде своєрідною «мирною» угодою, яка закріплює нинішні лінії бойових дій. І тоді ми зможемо подумати про щось інше.

 ▪️ Звичайно, можливі й інші сценарії, окрім військової поразки. У Росії може статися переворот, або новообраний президент Трамп може спробувати нав'язати припинення вогню та фактичну капітуляцію України. Можливо, Київ утримається, а Європа візьме себе в руки, використовуючи вплив свого ВВП, що вдесятеро перевищує російську, при втричі з половиною рази більшому населенні.

▪️ Як би там не було, ми ризикуємо згаяти один із головних уроків українсько-російської війни. Відкат до самозаспокоєності щодо європейської безпеки після холодної війни – не варіант. Нам потрібно зовсім інакше думати, наскільки небезпечні погрози, відповідним чином озброюватися, готуватися до гіршого у конфлікті з Росією і в кращому разі сподіватися, що будемо приємно здивовані.