"Лідер фракції "Слуга народу" вважає, що під час війни влада на місцях не повинна витрачати бюджетні кошти на парки та бруківку." (Взяла на провладному медійному ресурсі - ТСН).
Ось!
"Під час війни влада не повинна витрачати кошти на бруківку".
Я до повномасштабного ганяла на Бердянськ по новенькій дорозі, з високим слоєм асфальту, який будували турки. Під Запоріжжям теж. Під Мелітополем теж. Я не бачила нову дорогу на Білорусь, про яку розповідають, і не була на Чонгарі, щоб на власні очі побачити досягнення влади ПІД ЧАС ВІЙНИ. Але я бачила достатньо.
Для когось це стане новиною, але війна почалася в 2014 році. У нас є герої цих років. Є загиблі цих років. Сироти цих років. Так, є і нові дороги цих років - але одночасно з ними децентралізація. І розробка ракетної програми. Якось це під час війни одночасно робилося.
А під час війни 2019-2022 - крім асфальту немає про що й згадати. Бо якщо собі в "копілочку" хтось записує нові школи - то це завдяки місцевим бюджетам. Нові стадіони - завдяки місцевим бюджетам. Нові парки, майданчики (Харків в цьому плані крутий) - завдяки місцевим бюджетам. Пам'ятаю навіть рекламу політиків місцевого рівня, наче з Дніпропетровщини, які саме цю тему обігрували:
- Олександре Івановичу (умовний), почекайте! Не починайте відкриття нового стадіону, ще від влади з Києва не під'їхали. Сказали без їх дозволу не починати.
- А при чому тут влада? Це ми побудували стадіон, самотужки, завдяки місцевому бюджету!
Щось таке, я своїми словами по пам'яті.
Зараз ми маємо шалену підтримку від європейських країн. Ми маємо в принципі працюючий бізнес, який частково повернувся (для прикладу трафік в Харкові в центральній частині міста зараз становить 80% від часів повномасштабного вторгнення росіян). Армію спонсорує народ, бо кількість зборів на будь що зашкалює, збирають всюди і кожного дня. При цьому так, місцеві бюджети досі намагаються щось облаштувати на місцях - я за останні півтора роки бачу поряд зі своїм будинком реконструкцію нашої лікарні, капітальний ремонт школи, нові дороги місцевого значення, спортивний майданчик. Не буду загострювати питання на місцевій корупції - я не сумніваюсь щодо її наявності.
Але я бачу недоречні витрати головної влади країни на дивні шоу. На серіали, під які вибивають фінансування. На пропаганду на телебаченні. На автівки для чиновників різного рівня. Хотілося би сказати, що багато хто один одного вартує - арахамій повно і в регіонах.
Але ось що мене лякає: потоки грошей на Київ вже були. При Януковичу. І змінити це на користь децентралізації вийшло лише після Майдану. Просто так це назад не повернеться. Особливо коли кошти від США буде перевіряти американський аудит - кошти від згорнутої децентралізації, перенаправлені на Київ, не буде мати змогу перевіряти ніхто. Бо як зазначив президент (не пам'ятаю дослівно) - корупція є лише щодо український грошей, а не іноземних. Типу, не переймайтесь нашими грошима. Ми самі будемо їх рахувати, чи недораховуватись.
Принаймні такий сенс там пролунав.
Якщо один потік грошей будуть роздивлятися під прискіпливим контролем - треба організувати собі інший. З регіонів. І тут є де розгулятися. Треба лише правильно розставити пріорітети:
- в Харкові понад 5000 будинків зруйновані (вибачте, що тільки про Харків, бо я тут живу) - нехай чекають черги на іноземні гроші. Хто в підвалах живе, хто поневіряється по чужих домівках, хто у власних обгорілих квартирах - чекайте. Відновлено лише 200. З 5000.
- кошти на провладні забаганки, на піар акції, на забезпечення функціонування ОП, на серіали та шоу - міжнародний аудит може заборонити, то ми візьмемо з місцевих бюджетів. Бо їм ці кошти менш потрібні. Варто сказати, що все піде на Армію. Все, окрім провладних витрат, які зменшувати ніяк не хочеться.
Не помиліться з вибором.
І з пріоритетами.
