"Страсті за Пригожиним. Окрема розмова. Частина перша" - Олександр Красовицький

"Страсті за Пригожиним.  Окрема розмова. Частина перша" - Олександр Красовицький

1. Чи має нас дивувати конфлікт між росіянами, які чатують на сходах до трону? Ні. Це - єдиний можливий сценарій. Кількість наближених до головного крісла станом на 24.02.22 зашкалювала. Більшість олігархів або тимчасово усунуті, або спробували дивним чином зникнути, щоб менше зашкварюватися перед цивілізованими країнами. Але там досі затісно: вони групуються один з одним проти інших заради того, щоб хоч трохи посунутися вгору по сходинах. Наприклад, Ковальчук-Золотов-Кірієнко. Або Ротенберги-Тимченко-Міллєр, якого давно не видно. Десь там ще Сечін-Чемезов-якесь інше лайно. Між груп десь є Кадиров. Типу, піднявся трошки, виплив. Окремо Патрушев-Бортніков та майже опальний Наришкін. Вайно. Турчак. Мішустін. Володін. Зовсім дрібні на цьому тлі - Абрамович-Вексельберг-Мордашов-Лісів-Усманов. Шойгу з Герасимовим та інші. Кожен з них розуміє, що будь-якої миті відбудеться чергова «усушка-утруска» і ще міцніше впивається у тимчасових друзів, та починає працювати ліктями проти конкурентів.

 2. Тепер питання - а чому ніхто не мочить Стрєлкова? Відповідь: бо він є частиною групи Патрушева-Бортнікова, їхнім спікером та ручною мавпою, яку можна використати для того, щоб вкусити за зад людину із сусіднього метра сходів. Кого він кусає - переважно Шойгу з Герасимовим та іншу шавку - Пригожина. Але Пригожин - набагато більша двірняга, яка не тільки виконує роль бульдога, а й впевнена, що сама є ведмедем, який долізе до верхнього ряду східців, щоб вилизати руки Чахлику, й принагідно вкусити його своїми смердючими стертими зубами. Хто за ним? Кажуть, що Кірієнко та Золотов, але, можливо, Ковальчуки або хтось з тих олігархів, які відсторонені від можливості вилизати туфлю Чахлика.

 3. Чи ця історія є якоюсь дивною для країн, де керують нацистські режими, або для самої Росії? Ні. Почнемо з Гітлера та його альтер-его Ернста Рьома, керівника штурмовиків СА, найбільшої альтернативної озброєної сили, який, до речі, в молоді роки вдало захоплював військове міністерство. Його було знищено в 1934 році, в «Ніч довгих ножей». Він не наважився почати справжній спротив есесівцям Гімлера. Штурмовики Рьома - це були якраз знайомі нам по «Вагнеру» колишні військові і в‘язні, які не знайшли іншого місця в житті, ніж парамілітарні озброєні загони.

 4. В історії СРСР була не одна історія, коли Сталін фізично знищував або усував від влади військових, які могли бути для нього конкурентами. Спочатку був позбувся Троцького (тут це не приклад, Шойгу не має такої харизми, а Пригожин гарно грає демонічність Наркомвоєнмора, але не був в такий ролі), фатальна операція апендициту забрала життя всесильного наркома Фрунзе, а справа військових 37-38 років всю героїчно-криваву тусівку Тухачевського-Корка-Уборевича, а потім і Блюхера. Путін - не Сталін. Він має набагато більше ресурсів, але боїться змінювати оточення, він скоріше буде грати під ковдрою, ніж на татамі.

 5. І що далі? Прямі погрози Пригожина не можуть не привернути діяльної уваги Міністра оборони. Ситуація зайшла настільки далеко, що Чахлик не зможе вийти в білому пальті і замирити сторони конфлікту. Підняті зараз Рогвардія та ФСБ не є прихильниками ані Шойгу, ані Пригожина; вони мають свою партитуру в цьому оркестрі. Чи дійсно армія РФ обстрілювала табори «Вагнера» та є величезні жертви? Навряд чи. Чи є у «Вагнера» в Росії 25.000 багнетів? Схоже, ні. Чи є силою «Ахмат» і на якому він боці? Не знаю, разом з Вами очікую нову серію цієї картини. Що це може означати для України і чи може бути Пригожин конфідентом ГУРУ або інших розвідок? Дуже проста схема. Але кожне додаткове розхитування трона, внутрішні суперечки в Росії на тлі військових поразок наближають ефект «доміно», про який я неодноразово казав.