1. Один мій друг, військовий, розповідаючи про професійний рівень українських ППОшників, щоразу наводив цифру попадань на останніх спільних із московитами (ще до 14 року) навчаннях у Читі, де наші вибили цілей ледве не вдвічі більше. Скажу відверто, звучало воно приємно, але в глибині душі я був упевнений, що це просто якась професійна легенда, котру вояки зберігають і поширюють для підняття самооцінки.
2. Незадовго до цієї війни Сергій Пашинський, обґрунтовуючи мені, чому потрібно зупинити продаж Оборонпромом Стугн арабським країнам, котрі цю зброю замовили й передплатили, а віддати їх терміново ЗСУ, наводив дані про результати стрільб цих ПТРК. Там наші вояки показали результат вищий, ніж американські морські піхотинці під час демонстрації можливостей Джавелінів, коли вперше привезли їх до України. Брехати не буду, я й до цієї інформації поставився скептично, бо категорично впевнений, що наша постсовкова військова техніка до сучасної американської без варіантів не дотягує.
3. Учора Пентагон повідомив, що українці поставили в цій війні рекорд ефективності Джавелінів: 100 цілей уражені зі 112 пострілів. І це не на навчаннях.
Тут я зрозумів, що справа не в техніці, а в тих людях, котрі її використовують. Просто ми така економна нація, якій вкрай не властиве марнотратство. І знищуємо московитів методично й раціонально, по-ґаздівськи: один постріл - один танк (БТР, БМП).
А зекономлений Джавелін іще в хазяйстві знадобиться
