Начальник штабу Гайдамацького коша Слобідської України, генерал-хорунжий Армії УHP. Творець і очільник 3-ої Залізної дивізії Армії УНР.
Народився у Харкові в селянській родині. Закінчив Військово-топографічне училище та Військову академію Генерального штабу. Увійшов до корпусу топографів російської армії. Брав участь у бойових діях під час Першої світової війни. Був поранений. За бойові заслуги нагороджений Георгіївською зброєю.
1917 року – активний учасник українізації російської армії, голова Української ради 3-го Кавказького корпусу. З грудня 1917 року – помічник начальника оперативного відділу Українського Генерального штабу. У січні 1918 року очолив штаб Гайдамацького коша Слобідської України.
У березні 1918 року командував 3-м Гайдамацьким полком Армії УНР. При Скрорпадському – помічник начальника розвідчої частини оперативного відділу Генерального штабу Української Держави. Перейшов на бік Директорії.
Наприкінці 1919 року захворів на тиф, захоплений білогвардійцями у полон. Після повернення з нього до Армії УНР у березні наступного року сформував та очолив 3-тю Залізну дивізію, яка забезпечила частинам Армії УНР повернення з Першого Зимового походу.
Влітку–восени 1920 року очолив Праву групу Армії УНР на більшовицькому фронті. Перебував із інтернованими частинами в таборі Каліш. 1924-го виїхав до Франції, працював на копальнях, брав участь у громадсько- політичному житті еміграції (очолював Товариство колишніх вояків Армії УНР). Помер неподалік Парижа.
