Діяч, що став символом українського визвольного руху. Головний отаман Армії УНР. Голова Директорії УНР. Очільник української держави в найскладніший її період.
Народився 10 травня в Полтаві. Навчався в духовній семінарії, звідки був виключений за участь у таємному українському гуртку.
Активний учасник громадського та політичного життя, учителював на Кубані, займався видавничою справою у Львові, працював бухгалтером у Москві.
Від 1917 року став одним із національних лідерів, будівничим українського війська. На першому Всеукраїнському військовому з’їзді обраний головою Українського генерального військового комітету. В першому уряді України обійняв пост Генерального секретаря військових справ. Один із ініціаторів українізації війська. Під час першої російсько-української війни сформував Гайдамацький кіш Слобідської України. За часів гетьманату брав активну участь в діяльності Українського національного союзу.
Увійшов до Директорії УНР, а з 11 лютого 1919 року - її голова. Очолював збройну боротьбу Армії УНР проти червоної та білої Росії. Після завершення Української революції з урядом перебував у Тарнові, Варшаві. З 1923 року оселився у Парижі, де керував урядом УНР в екзилі. Заснував тижневик “Тризуб”. 25 травня 1926 року вбитий більшовицьким агентом. Похований на цвинтарі Монпарнас у Парижі.
