100 Великих чудес України - Білосарайська коса

100 Великих чудес України - Білосарайська коса

Найцікавіша особливість узбережжя Азовського моря — мілини-коси, які вузькими піщаними смугами йдуть в морі на десятки кілометрів. Найбільші з них розташовані на північному українському березі: Беглицька коса (довжина — 3 км), Крива (10 км), Бердянська (23 км), Обіточна (30 м), коса Федотова (45 км). Білосарайська коса — не найменша і не найбільша (14 км), але, мабуть, найцікавіша зі всіх.

Освоєння цих земель почалося з колонізації Приазов’я греками, переселеними царським урядом з Криму. Про це нагадують сьогодні місцеві географічні назви: Урзуф (Гурзуф), Ялта, Старий Крим. Греки принесли з собою елементи татарської архітектури, — будинки переселенців були приземисті, довгі, з двосхилим дахом, вимазані зовні білою глиною. Звідси і назва Білі Сараї, в перекладі з тюркської — Біле місто.

Білосарайська коса бере свій початок недалеко від селища Ялта. Геологічний вік коси — більше тисячі років. Вона утворилася в результаті тектонічного підйому ґрунту і подальшого намивання піску. Коренева частина коси має контури трикутника, край розширений. Уздовж західного берега тягнеться ряд вузьких довгих лагун. Вся коса і її край облямовано мілинами, лише біля південно-східного берега глибини є відносно великими.

Багато століть тому Білосарайську косу уподобали птахи. Колись в її піщаних дюнах і затоках кублилося до двохсот видів пернатих: чайок, лебедів, чапель, куликів, гусаків і величезної кількості качок. Тут дотепер розташовується найчисленніша в Північному Приазов’ї колонія чапель: рудої, сірої, великої і малої білої. Коса служила і надалі служить улюбленим місцем передиху пернатих перед тривалим перельотом через Азовське море.

Білосарайську косу називають «лебединим краєм», і це насправді так: білосніжні красені — часті гості тут. Одне з озер так і називається — Лебедине. Тут можна бачити незвичайні передвідлітні скупчення бекасів, які деколи налічують сотні особин. А всього ж на 14-кілометровій Білосарайській косі мешкає 158 видів птахів, 25 з яких занесено до Червоної книги України

Близькість моря визначила і особливу якість ґрунтів і, як наслідок, тип тутешньої рослинності. Сьогодні на косі можна зустріти 217 видів рослин, в їх числі — декілька ендеміків: клейстогена азовська, метлюг приморський, мітлиця азовська, катран понтійський.

На площі близько 1 га росте солодка гола: сьогодні багато вчених висловлюють занепокоєння, що в зв’язку з промисловими заготовками цієї цінної лікарської рослини солодка взагалі може зникнути в Україні як біологічний вид.

Ще в 1920-х роках Білосарайська коса стала заповідником, проте в 1948 р. її перевели в приписне мисливське господарство, а в серпні 1951 р. коса остаточно позбулася заповідного статусу. Лише в 1980 р. тут знов було створено заповідник. У 1995 р. Білосарайська коса одержала статус ландшафтного заповідника загальнодержавного значення. Загальна площа заповідної території складає 616 га, зокрема на суші — 416 га. Разом з прилеглою акваторією Білосарайська коса входить до складу регіонального ландшафтного парку «Меотіда», створеного для охорони унікальних водно-болотяних угідь на узбережжі Азовського моря.