100 Великих чудес України - «Кам’яні Могили»

100 Великих чудес України - «Кам’яні Могили»

«Кам’яні могили» — це справжня гірська країна в мініатюрі (її назву легко сплутати з археологічним заповідником «Кам’яна могила», розташованим поблизу Мелітополя). Азово-подільський кристалічний масив, перетинаючи територію України з північного заходу на південний схід, в місцях найбільшого підняття оголюється не тільки в долинах річок, але і на вододілах. Найбільш мальовничі та цікаві оголення кристалічних порід знаходяться на південно-східній околиці щита — в Приазов’ї, де вони у вигляді куполоподібних горбів або цілих кам’яних гряд досить високо піднімаються над навколишньою рівниною. Відвіку за цими скельними утвореннями закріпилася назва «могил» — за аналогією із стародавніми насипами над місцями поховань.

Одним із таких унікальних фрагментів гірського ландшафту в степу є «Кам’яні могили», розташовані на межі Донецької і Запорізької областей, на вододілі річок Берди і Кальчика. Вони є двома паралельними кам’яними грядами, які підносяться над навколишньою місцевістю на 100-300 м, і мають вид хаотично нагромаджених вивітрених валунів і скель, розітнутих ущелинами, з гротами і нішами. Все це створює ілюзію справжньої гірської країни. Гряди розділені долиною шириною 600-800 м. Східна гряда на півдні переходить в плоске кам’янисте плоскогір’я, яке круто обривається до струмка Каратіш.

Химерні контури посічених вітрами скель, які нагадують то жабу, то крилатого дракона, то голову казкового багатиря, втілили в життя безліч романтичних легенд. Учені схильні вважати, що «Кам’яні могили» через свою природну незвичність в давнину могли бути центром культового комплексу. Втім, історична цінність заповідника сильно перебільшена, і половецькі кам’яні баби, розставлені уздовж екскурсійного маршруту, не мають нічого спільного з реальною історією «Кам’яних могил». Ці скульптури завезені сюди в 1920-1930-х роках, в епоху загального відкриття степів, причому до того, як потрапити в заповідник, вони використовувалися як камені у фундаментах житлових будинків та в інших господарських цілях. Гіпотеза про те, що десь в цих місцях в 1223 р. нібито відбулася знаменита битва на Калці, теж не вселяє значної довіри. Головне достоїнство «Кам’яних могил» — це не історія, а унікальна природа. Рослинний світ заповідника на здивування є багатим та різноманітним. Тут росте понад 500 видів трав і чагарників.

Особливістю «Кам’яних могил» є рідкісна різноманітність природних умов на крихітній — всього 450 гектарів! — ділянці землі. Цей своєрідний «Ноїв ковчег» зібрав не мало не багато — 458 видів рослин, близько 200 видів пернатих і 3000 видів безхребетних. Тільки тут і ніде більше на Землі можна побачити дві ендемічні рослини — деревій голий і волошку не справжньо блідо-лускувату. А батьківщина чотирьох з восьми видів тутешніх папоротей — вудсії альпійської, щитовників чоловічого і остистого, костенца Гейфлера — знаходиться за сотні, а то і тисячі кілометрів від «Кам’яних могил». Так, костенець Гейфлера — поширений в горах Центральної Європи, вудсія альпійська — в горах Північної і Центральної Європи, в Карпатах, на Кавказі і Центральному Алтаї. Поєднання великої кількості таких різнорідних по екології і географічному розташуванню рослин на невеликій території свідчить про старовину цього місця — нині ізольованого, але такого, що у далекому минулому мало тісні зв’язки з гірськими лісами Європи і Кавказу.

Строкатість тутешніх природних умов — голі скелі, щебінчасті осипи, різниця в товщині ґрунтового покриву, чергування сухих і зволожених місць — сприяла надзвичайній різноманітності рослинного світу. На кам’яних грядах і плоскогір’ї ґрунтовий покрив майже не розвинений або представлений малопотужним шаром на щебінчастій або монолітній скельній основі. У долині між грядами сформувався шар малогумусного чорнозему. Отже, крім рослин, характерних для різнотравно-ковилового і кам’янистого степу, тут можна зустріти лугову, лісову, скельну флору. Ці острівці різнохарактерної рослинності залежно від потужності ґрунтового шару досить різко змінюють один одного, внаслідок чого рослинний покрив заповідника є справжньою мозаїкою.

Посічена вітрами і дощами поверхня гранітних скель покрита блідо-зеленими і темно-жовтими плямами лишайників. У заповнених мізерним ґрунтом тріщинах і западинах скель ростуть мохи і папороті. На щебінчастих ґрунтах їх змінюють рослини, характерні для кам’янистого степу, а центральна частина заповідника — долина між двома скельними грядами, є справжнім різнотравно-ковиловим степом.

На схилах східного кряжа, які спускаються до річки Коротиш, у вузьких улоговинах серед нагромаджень гранітних глиб і на берегах річки можна зустріти хащі дерев і кущів. Серед них — осика і яблуня, берест і груша, шипшина і глід, шовковиця і кизильник. Під запоною цього лісу знаходять собі притулок трав’янисті рослини північних широколистяних лісів і гірських кримсько-кавказьких лісів: чубарка Галлера, чина лісова, бутень Прескота, проліска сибірська, чубарка Пачоського, чистяк голостеблинний. На галявині гайків росте конюшина кавказька, яку в Україні можна зустріти тільки на Донбасі і «Кам’яних могилах». По берегах струмка Коротиш, в його неширокій заплаві і у зволожених западинах серед скель ростуть ожика блідувата, зозулинець клопоносний, ранник крилатий, ситник Лєєрса, дзвінець великий, характерні для лугів і боліт північної частини України.

Цвітіння різнотрав’я починається з другої половини травня і триває до середини червня. З приходом літньої спеки більша частина рослин кам’янистого степу закінчує основні цикли сезонного розвитку, степ висихає і набуває однотонного бурого забарвлення. Барвистість центральної долини і лощин між скелями зберігається значно довше, а у вологі роки утримується впродовж всього літа.

Тваринний світ «Кам’яних могил» — небагатий. З ссавців тут водяться ласка, ховрахи, заєць-русак вухатий і звичайний, їжаки. Добре прижилися на заповідній території лисиці, які в глибоких ущелинах і природних гротах виводять численне потомство. Окрім лисиці, з хижаків тут водиться степовий тхір — рідкісний вид, занесений до Червоної книги. У підніжжя кам’яних гряд досить часто можна зустріти різноманітних ящірок, степову гадюку, рідше — жовтобрюхого полоза і мідянку.

Особливо багатий заповідник птахами. Вже ранньою весною степ наповнюється пташиним співом. На початку березня прилітають жайворонки. У траві під кущами кубляться вівсянки, серед скель зустрічаються чеканник-кам’янка, рожеві шпаки, сичі; у чагарниках селяться зеленушка, горлиця, іволга, в степу — сіра куріпка, жайворонки, перепел. На плоских гранітних плитах відкладає яйця дрімлюга, біля річки в очереті живуть очеретянки, на лугу — чайки. Серед колючих кущів можна побачити сорокопута-жулана — строкатого птаха, який харчується головним чином великими комахами.

Крихкий мир приазовського «Ноїва ковчега» має особливу наукову і пізнавальну цінність і потребує захисту. Ще в 1927 р. для охорони цього унікального куточка природи було засновано заповідник «Кам’яні Могили». Нині він є одним із відділів Українського степового заповідника.