Лебедині острови (Сари-Булат) розташовані біля північно-західних берегів Кримського півострова, в Каркинітській затоці.
Вони віддалені від берега на відстань 3,5 км. Найбільший з шести островів має довжину близько 3,5 км, ширину — до 350 м. Вся група витягнулася уздовж берега затоки приблизно на 8 км. Береги їх пологі, загальна висота островів не перевищує 2 м над рівнем моря. Північно-західні береги — черепашково-піщані, південно-східні — мулйсті, складних контурів. Тут багато дрібних заток.
Близько половини площі островів покрито чагарниками очерету. У рослинному покриві найбільш поширеними є волоснець піщаний, катран, синьоголовник приморський, пирій солончаковий, полин приморська. Мілковода частина лиманів заросла зостерою.
На островах зустрічається 3 види земноводних, 4 види плазунів, 13 — ссавців. Тут можна зустріти прудку ящірку, їжака звичайного, степового тхора, лисицю, зайця-русака, безліч дрібних гризунів: ховрахів, тушканчиків, хом’яків, водяних щурів тощо. Але головними господарями островів є птахи, переважно водоплавні. їх привертають сюди мілководдя, велика кількість їжі в поєднанні із заповідним режимом.
Сама назва островів — Лебедині — свідчить про те, що в числі тутешніх пернатих мешканців не останнє місце займають лебеді. Щорічно на островах збираються цілі зграї цих білосніжних птахів. Їх можна зустріти тут майже круглий рік. Скупчення лебедів у Лебединих островів є найбільшими в Україні.
Під час зимівлі і особливо линьки лебеді потребують великої кількості корму і безпеки (літати в період линьки вони не можуть). Лебедині острови надають їм і те, і інше. Дно Каркинітської затоки покрите різними видами водоростей і чагарниками морської трави зостери, які є прекрасним кормом. Мілководдя робить корм досяжним, а ізольованість островів робить місця скупчення птахів відносно безпечними. Іншого такого місця на всьому Чорному морі немає.
У червні на островах починають збиратися на линьку лебеді-шипуни. Цього граціозного білосніжного птаха відрізняють красиво зігнута шия і яскраво-червоний дзьоб. Розпал линьки у шипунів спостерігається в липні-серпні. У цей період величезні зграї цих птахів, що втратили здатність літати, скуплюються в мілководних місцях заток. Деколи їх налічується 7-8 тисяч!
Колись помилково вважали, що Лебедині острови служать місцем гніздування шипунів, проте дослідження, проведені в 1959— 1968 рр., показали, що це зовсім не так. З’ясувалося, що більшість тих шипунів, які линяють на островах — статевонезрілі особини і збираються вони сюди зі всього Азово-Чорноморського басейну. На зимівлю лебеді-шипуни відлітають на південь, до берегів Туреччини і Греції, кубляться ж вони в низов’ях Дунаю, Дністра, Дніпра, в плавнях Кубані, в дельті Волги. Весною біля островів тримаються в невеликій кількості бродячі шипуни, зимують вони тут нерегулярно і великих скупчень в цей період не утворюють.
Линька у шипунів триває до вересня. Змінивши оперення, вони покидають острови, а в жовтні сюди прилітають на зимівлю північні лебеді-кликуни, трубний голос цих білосніжних красенів розноситься із затоки далеко в кримський степ. Від своїх побратимів шипунів кликуни відрізняються більш прямою шиєю і жовтим дзьобом. У теплі зими вони тримаються біля островів тисячами, а в холодні і затяжні більшість з них відлітає південніше. Проте і в найхолодніші зими частина кликунів залишається на покритих крижаними торосами мілководдях Каркинітської затоки.
Але не лише лебедями славляться Лебедині острови. Це — найважливіша ділянка міграційного шляху птахів до Африки, Південної Європи і Азії. Деколи тут щодня збирається до 75-100 тисяч особин птахів, а в розпал перельоту — до мільйона! Найчисленніші під час перельоту — кулики-турухтани, уліти, різні кулички-пісочниці, чайки, крячки, качки, білолобий та сірий гусаки, ластівки, жайворонки, трясогузки, дрозди. Зустрічаються і дуже рідкісні види пернатих, такі як кучерявий пелікан, великий підорлик, могильник, степовий боривітер, дрохва, тонкодзьобий кроншнеп. Численні на прольоті шилохвости і широконіски, крижні І СВІЯЗІ, зрідка з’являються сірі качки та червонодзьобі черні.
Останніми роками на островах під час прольоту стали зупинятися численні зграї таких птахів, які раніше зустрічалися тут лише зрідка і лише невеликими групами або поодинці: нічні чаплі-квакви, великі та малі білі чаплі, каравайки, кулички-веретенники, чорні і білокрилі крячки, гусаки. На гніздуванні з’явилися нові для цих місць лисухи, погоничі, водяні курочки, очеретянки і вусаті синиці.
Влітку на островах скуплюються на линьку декілька тисяч криженів. У червні на затоках з’являються лисухи. До вересня щільні зграї цих птахів чорною стрічкою тягнуться уздовж усього узбережжя на багато кілометрів. Тут часто годуються великі баклани, нерідко з’являються і пелікани. Наприкінці серпня і у вересні з’являються чирки-свистуни, які незчисленними зграями покривають затоки. Ближче до зими прилітають морські і чубаті черні, лутки і великі крохалі. Регулярно зимують біля островів шилохвіст, чирок-свистун, крижень.
На Лебединих островах кубляться чеграва, індійська камишівка, кулик-сорока, чайки чорноголова і срібляста, поганка, крижень, довгоносий крохаль, сіра, велика біла і мала біла чаплі, болотяний лунь, каравайка, перепел, сіра куріпка, морський пісочник, річковий і малий крячки, сіра качка, болотяна сова — всього більше 25 видів птахів. Чайки-чеграви утворюють тут найбільшу колонію цих птахів в Криму. Постійно мешкають на островах чорноголові реготуни — величезні красиві птахи з розмахом крил майже до двох метрів, чайки-реготухи (їх крики дійсно нагадують регіт), сріблясті чайки, деякі види качок. Тутешні колонії колпиці і сірої чаплі — найбільші в Україні. Услід за сіркою на островах почала кублитися мала біла чапля, потім каравайка і велика біла чапля. Ці типово заплавні птахи кубляться на островах в дуже незвичних для себе умовах — нерідко просто на землі, серед кущиків полину, тоді як звичайно їх колонії розташовуються в непрохідних чашах затоплених чагарників і на деревах. Останніми роками на островах почали кублитися також рожевий пелікан, малий баклан, білоока чернь. Всього ж в охоронній зоні заповідних островів і в акваторії затоки можна зустріти 265 видів птахів, 49 з яких занесені до Червоної книги.
Заповідний статус Лебедині острови отримали в 1949 р. Нині це орнітологічний заповідник міжнародного значення, завданням якого є збереження генофонду тутешнього рослинного і тваринного світу. Сюди щорічно приїжджають учені і студенти, які вивчають царство пернатих. Фахівці проводять фенологічні спостереження, стежать за змінами, вивчають вплив господарської діяльності на стан природного середовища.
