Сучасний Київ важко уявити без творінь А. Меленського — головного архітектора міста першої чверті XIX ст.: колони магдебурзького права, Гостинного двору та багато інших, виконаних у стилі класицизму з елементами ампіру1.
Майбутній зодчий народився в Москві 1766 р. У 1787-1792 рр. він опановував секрети професійної майстерності в креслярні К. Бланка при Московській Кремлівській експедиції (заснованій В. Баженовим2 і М. Козаковим3) та при «Кабінеті з будівництва палаців» у Петербурзі під керівництвом Д. Кваренгі4. У 1790-х роках А. Меленський виїхав до України і в 1799-1829 рр. працював головним архітектором Києва. Одним з перших його проектів стало прокладення Олександрівського (сучасного Володимирського) узвозу замість старої дороги з Печерська на Поділ. За упорядкування міських шляхів Меленський одержав від уряду коштовний перстень.
Як головний архітектор Києва А. Меленський наглядав за втіленням у життя проектів інших зодчих, пристосовуючи їх до місцевих умов. У 1797 р. до Києва з Дубно було перенесено щорічні контрактові ярмарки, під час проведення яких до міста приїздив не лише український «бомонд», а й чимало іноземних купців. Для проведення
1 Наступна фаза розвитку класицизму — західноєвропейський мистецький напрям кін. XVIII — поч. XIX ст., що звертався до спадку Давнього Риму з його величчю і помпезністю.
2 Відомий російський архітектор (1737-1799 рр.), автор Михайлівського замку у Санкт-Петербурзі, спорудженого для імператора Павла І.
3 Відомий архітектор, представник російського класицизму (1735-1812 рр.).
4 Відомий архітектор, представник російського класицизму (1744-1817 рр.), автор проектів споруд у Москві і Санкт-Петербурзі.
Контрактів за проектом А. Меленського на Подолі у 1799 р. побудовано «старий» Контрактовий будинок (вул. Покровська, 4, нині — гімназія «Поділ»), прикрашений ризалітом1 та трикутним фронтоном2. У його залах відбувались ярмаркові біржі, реєстрували контракти та угоди, влаштовували бали. Після пожежі 1811 р. під керівництвом Меленського у 1819 р. замість згорілого дерев’яного поверху було надбудовано цегляний. У 1815-1817 рр. на Олександрівській площі (нині Контрактова) за проектом В. Гесте звели новий Контрактовий будинок, до первісного плану якого А. Меленський (що наглядав за будівництвом) вніс суттєві корективи.
З метою благоустрою Києва у 1808-1809 рр. А Меленський розробив Генеральнім план міської забудови, який, втім, не затвердили у Петербурзі. Створення нового плану забудови Подолу після пожежі 1811 р. доручили столичному архітектору В. Гесте3, який не врахував багатьох місцевих нюансів. Натомість план Меленського передбачав максимальне збереження старовинної радіальної вуличної системи4, кожної кам’яної церкви та приватного будинку, які (задля збереження) було «винесено» на «червону лінію» забудови. Тож Меленський, якому доручили втілення плану Гесте, адаптував його до київських особливостей.
1 Частина будинку, що виступає за основну лінію фасаду від фундамента до даху.
2 Передня частина фасаду будівлі (портика або колонади), як правило трикутних обрисів, обмежена двома схилами даху і карнизом.
3 Вільям (Василь Іванович) Гесте (1763-1832 рр.) — російський інженер і архітектор, шотландець. Автор генеральної забудови Царського села (1808 р.), яка стала еталоном під час проектування квартальної забудови міст Російської імперії. Розроблений В. Гесте у 1812 р. план відбудови київського Подолу передбачав замість старовинних кривих і вузьких вулиць прокладення «сітки» з прямих магістралей та створення центру на Контрактовій площі.
4 Коли вулиці з’єднують місця розташування старовинних в’їздних брам міських укріплень з ринковими площами. Зокрема, подібне планування збереглося у центрі сучасної Москви.
Розквіт творчості А. Меленського припав на добу панування архітектурного стилю «класицизм», у якому було створено одне з перших творінь зодчого — дерев’яний міський театр, зведений 1805 р. на Театральній площі на місці нинішнього Українського дому.
Перша монументальна споруда А. Меленського в Києві — Колона магдебурзького права (1802-1808 рр.), була споруджена над джерелом, де, за легендою, хрестились сини князя Володимира. Замовником цього монументу став міський магістрат, який у такий спосіб вирішив увічнити підтвердження дарованих 1802 р. Олександром І старовинних привілеїв місту. Пам’ятник, що нині є однією з «візитних карток» міста, має вигляд аркового павільйону з басейном, над яким здіймається 18-метрова колона тосканського ордеру1 з золотим хрестом на срібній кулі.
У 1806-1810 рр. на Палацовій площі на Печерську за проектом А. Меленського було споруджено Присутствені місця — будинок адміністративних установ Київської губернії, з чотириколонним ампірним портиком2 на фасаді.
А. Меленський першим приніс до архітектури Києва популярний у Західній Європі тип круглої у плані церкви. В 1809-1810 рр. на Аскольдовій могилі з’явилася кам’яна двоповерхова ампірна ротонда3 святого Миколая, оточена колонадою тосканського ордеру. Її вінчала велика напівсферична баня з «ліхтарем» та невеликою дзвіницею. Круглими у плані є також церкви Різдва Христового (1810-1814 рр.) на Подолі та Воскресенська у Флорівському монастирі (1824 р.), спроектовані Меленським.
У 1809 р. під керівництвом А. Меленського на Контрактовій площі на Подолі розпочалося спорудження Гостинного двору, спроектованого архітектором Л. Рускою4, — «каре» з чотирьох корпусів, до внутрішнього двору якого вели шість брам. Через нестачу фінансування добудова Гостинного двору завершилась у 1833 р.
1 З архітектурних — найбільш масивний і приземкуватий. Виник у Стародавньому Римі внаслідок переробки форм грецького доричного ордера.
2 Вхід до будівлі, прикрашений відкритою колонадою та арками, що завершується фронтоном.
3 Кругла у плані споруда, увінчана куполом, прикрашена по периметру колонами. Християнські церкви такої форми притаманні для романської, ренесансної та класичної архітектури.
4 Луїджі (Алоїзій Іванович) Руска (1758-1822 рр.) — швейцарець італійського походження, російський архітектор, академік архітектури. Автор палаців та будівель у Санкт-Петербурзі, Оранієнбаумі, Царському селі. Спільно з архітекторами В. Стасовим і В. Гесте розробив для забудови міст російської імперії «зразкові» фасади цивільних будинків.
У 1809-1811 та 1829 рр. А. Меленський керував відбудовою бурси (студентського гуртожитку) Києво-Могилянської академії та «хлібного магазину» (міського зерносховища), споруджених у 1750-1770-х роках на Набережно-Хрещатицькій та Братській вулицях за проектами І. Григоровича-Барського1. До будівлі бурси XVIII ст. А. Меленський «додав» другий поверх, а її бароковому фасаду надав класичних рис, прибудувавши портик з колонами та фронтоном.
Під керівництвом А. Меленського було перебудовано кілька київських храмів: у 1809 та 1813-1814 рр. до барокових церков Воскресіння та Спаса на Берестові добудували класичні дзвіниці. У цьому самому архітектурному стилі у 1829-1833 рр. надбудовано дзвіницю Видубицького монастиря та у 1816-1828 рр. відреставровано Андріївську церкву.
А. Меленський є автором проектів трьох подільських храмів: Миколи Доброго (вул. Покровська, 1800-1807 рр.), Різдва Христового (Поштова пл., 1808-1814 рр.) та Хрестовоздвиженського на Кожум’яках (1811-1841 рр.). Під керівництвом головного міського архітектора після пожежі 1811 р. відбудовувалася Іллінська церква та Флорівський монастир, зокрема було споруджено будинок ігумені (1819 р.).
З 1819 р. А. Меленський понад десятиліття керував розбудовою Братського монастиря. У цей час було відремонтовано Богоявленський собор та споруджено у ньому новий ампірний іконостас. Під час відбудови у 1824 р. «Мазепинського корпусу» XVIII ст. було змінено форму його барокового даху «з заломами». Монастирську ж церкву Святого Духа «оперезали» одноповерховою галереєю, а її дах прикрасив класичний трикутний фронтон. Класичних рис набули і барокова монастирська дзвіниця XVIII ст. та «поварня» (кухня) XVII ст. У 1822-1825 рр. А. Меленський спорудив за проектом петербурзького архітектора Л. Шарлеманя триповерховий корпус Духовної академії, до якого пізніше — у 1880-х роках, було добудовано з боку площі «пізньокласичний» фасад (Контрактова пл., 2; нині навчальний корпус НУ «КМА»).
Окремим аспектом у творчості А. Меленського стало проектування цивільних будинків киян, креслення й малюнки яких, засвідчені підписом архітектора, зберігаються у київських архівах. У центрі Подолу було зведено цегляні двоповерхові будинки кушнірського цеху (1802-1808 рр.) та магістратського урядовця П. Лакерди, купців першої гільдії Н. Сухоти (1804 р.) та Балабухи, війта І. Киселівського, ювеліра С. Стрельбицького (1808 р.). Фасад двоповерхового будинку Н. Сухоти (який до нашого часу дійшов у зміненому вигляді), обернений до головної подільської вулиці (сучасна Покровська), колись прикрашав «ампірний» портик з чотирма колонами.
1 І. Григорович-Барський (1713-1785 рр.) — головний архітектор Києва, представник українського бароко, автор собору Різдва Богородиці та полкової канцелярії у Козельці, київських церков (Покровської, Набережномикільської на Подолі тощо), багатьох приватних будинків, зокрема т. зв. «будинку Петра І».
Власником триповерхового цегляного будинку на сучасній вулиці Покровській, 5 до пожежі 1811 р. був відомий ювелір С. Стрельбицький, що виконував замовлення для Києво-Печерської лаври та Михайлівського Золотоверхого монастиря. Цей будинок є зразком приватного міського помешкання у стилі класицизму: його прикрашають портик з колонами і трикутний фронтон, менші фронтончики над вікнами та інші архітектурні деталі. На рівні другого й третього поверхів з вулиці та з двору будинок має два балкони; його дах вкривала червона черепиця.
Перша дружина А. Меленського і мати трьох його дітей померла у 1810 р., і А. Меленський одружився з Пелагеєю Лешкевич, у шлюбі з якою мав сина і дочку. За час перебування у Києві Меленський спочатку мешкав на Подолі у дерев’яному будинку на набережній Дніпра, потім перебрався у садибу своєї другої дружини біля Притискомикільської церкви. Там, незадовго до пожежі 1811 р., головний архітектор Києва звів для своєї родини кам’яний будинок, знесений у 1835 р. під час перепланування площі перед церквою. Після 1811 р. Меленські перебралась у садибу на розі вулиць Хоривої та Костянтинівської, де між 1813 і 1818 рр. А. Меленський спорудив класичний кам’яний будинок, фасади якого мали рустований1цоколь, були декоровані парними пілястрами і вхідною аркою. Вікна цокольного поверху прикрашали традиційні «замкові камені2», верхнього — сандрики3. Хоча декор було знищено у XX ст., 1994 р. будинок взято на державний облік як пам’ятку історії та архітектури місцевого значення.
1 Облицювання зовнішньої поверхні стін чотирикутними плитками з каменю, чільна поверхня яких має грубу обробку. Такий спосіб облицювання у Давньому Римі застосовували для створення ефекту масивності й міцності. В архітектурі класицизму та ампіра використовувалась ліпна імітація такої грубої кам’яної кладки.
2 Виступний декоративний елемент стінної кладки у вершині віконного отвору чи арки клиноподібної чи пірамідальної форми, іноді декорований. Вирізняється більшими розмірами, ніж інші блоки кладки.
3 Декоративний карниз над віконним чи дверним отворами, що спирається на консолі і завершується фронтоном.
