Скульптор, педагог; працював у галузі портретної, монументальної та декоративної пластики.
Народився у м. Люботині (нині Харківської обл.). 1896 р. закінчив Київську рисувальну школу М. Мурашка, 1903 р. — ПАМ, викладав у Тбіліському (1905-1906 рр.) та Київському (1907-1922 рр.) художніх училищах, Миргородському художньо-керамічному технікумі (1922-1930 рр.).
Уже в академічних працях («Відьми», «Троглодит із ведмедем») Ф. Балавенський виявив себе як талановитий митець. Багато років він працював з київським архітектором В. Риковим, оздоблюючи фасади проектованих ним будівель. Одними з кращих вважають класичні статуї-алегорії Медицини, Життя, Милосердя та Любові (1912-1913 рр.) на фасаді будинку Маріїнської общини в Києві. До числа відомих творів Балавенського належать скульптури юнаків-візників та дівчат з вінками на порталі колишнього київського іподрому (1915—1916 рр., вул. Московська).
Серію барельєфів «Тріумф Фріни»1 на фасаді будинку Ф. Ісерліса (1909 р., пров. Музейний, 4) Ф. Балавенський створив за допомоги своїх учнів О. Теренца, Т. Руденка, П. Сніткіна та В. Климова у стилі модернізованої класики. Це кілька різновеликих композицій із зображеннями постатей людей у динамічних позах, виконаних за кращими канонами античного мистецтва. Домінувальну роль відіграє барельєф із зображенням стрункої постаті Фріни, до якої обернено погляди інших дійових осіб.
Ф. Балавенський був щирим прибічником і пропагандистом української тематики у скульптурі. Це відображено у декоративних бетонних горельєфах на фасаді Бессарабського ринку в Києві2 — «Селянин з волами» та «Молочниця». Ці панно виконали учні Балавенського — вихованці Київського художнього училища О. Теренець і Т. Руденко. Фігури горельєфів заглиблені в архітектурні ніші; нижні пластичні форми виступають за площину стіни, що створює цікаві світлотіньові ефекти. За ескізами Балавенського молоді скульптори виконали також декоративне металеве панно із зображенням гусей на брамі ринку, голови биків та композицію з двома примхливо вигнутими модерновими рибами, що відображають симбіоз «українського» і «раціоналістичного» напрямів у модерні.
Одним із учнів Ф. Балавенського був відомий скульптор І. Кавалерідзе, який під керівництвом свого наставника (та у співавторстві зі своїм однокурсником П. Сніткіним) у 1910 р. створив пам’ятник княгині Ользі у Києві (архітектор В. Риков). Проект цього монументу переміг на конкурсі, оголошеному Військово-історичним товариством. Пам’ятник було відкрито 1911 р. на Михайлівській площі. Центром монументу була дев’ятиметрова постать княгині Ольги на гранітному постаменті. Ліворуч і праворуч розташовувалися статуї перших слов’янських просвітників Кирила та Мефодія й апостола Андрія Первозванного, виконані з цементу, мармурової крихти і піску. У 1919 р. постать Ольги (яку нова влада визнала такою, що не становить мистецької цінності) було скинуто з п’єдесталу, а в 1923 р. демонтували інші статуї. На місці колишнього пам’ятника кілька десятиліть був сквер, доки 1996 р. монумент не відновленими у мармурі за авторськими кресленнями. Тоді ж під час будівельних робіт у землі виявлено рештки скульптури княгині Ольги, які нині експонують у київському музеї І. Кавалерідзе на Андріївському узвозі.
1 Фріна — знаменита афінська гетера, натурниця скульптора Праксителя (IV ст. до н. е.), яка позувала йому для скульптури Афіни. Побоюючись помсти богів, афіняни викликали зухвалу гетеру, яка вважала себе рівною богиням, до суду. Проте, вражені красою жінки, афінські судді її виправдали. На барельєфі Фріну зображено в момент її перемоги.
2 Перший в Україні критий продовольчий ринок, споруджений в 1910-1912 рр. архітектором Г. Гаєм у стилі українського модерну.
Ф. Балавенський є одним із перших творців скульптурних портретів Т. Шевченка — йому належать понад 20 погрудь і невеликих статуеток Кобзаря. 1903 р. скульптор створив гіпсовий та фарфоровий скульптурні портрети Т. Шевченка (нині — у Національному музеї Т. Шевченка в Києві). 1909 р. Київська дума оголосила конкурс на кращий проект монумента Т. Шевченку. До жюрі ввійшли такі видатні діячі української культури, як М. Коцюбинський, М. Лисенко, Б. Грінченко, І. Рєпін, Л. Позен, Ф. Красицький, І. Їжакевич, І. Труш, М. Біляшівський, В. Кричевський, С. Васильківський, О. Сластіон та інші 1911 р. з 64 проектів було обрано пам’ятник, створений Ф. Балавенським, якому присудили другу премію; першу не надали нікому. Проте подальші складнощі у проведенні конкурсу, зумовлені протидією противників встановлення пам’ятника у центрі Києва — на Михайлівській площі, спричинили до того, що Ф. Блавенський не став переробляти свій проект і зайнявся створенням монумента княгині Ольги. Ще один бюст Т. Шевченка роботи Балавенського, встановлений у Києві, 1919 р. знищили денікінці.
У реалістичній манері Ф. Балавенський виконав портрети композитора М. Лисенка та поета й письменника І. Котляревського, надмогильне бронзове погруддя корифея українського театру М. Кропивницького (встановлено 1914 р. у Харкові).
Разом з професором Київської духовної академії С. Голубєвим, художниками Г. Дядченком, Ф. Красицьким та І. Макушенком Ф. Балавенський винаймав квартиру в одному з найвідоміших київських прибуткових будинків — «Замку Річарда Левине серце» (Андріївський узвіз, 15)1. Зі своїми учнями він створив копії химер з паризького собору Нотр-Дам і встановив їх на терасах та внутрішніх гвинтових сходах подвір’я «Замку». Ці фігури зникли під час окупації Києва 1942 р. Помер скульптор у роки Другої світової війни у с. Ліанозово (нині у складі Москви).
1 Зведено у 1904 р. на замовлення підрядника Д. Орлова техніком-будівельником німцем Андрієм-Фердинандом Крауссом (1859 р. — ?) — автором багатьох київських прибуткових будинків у стилі «неоренесанс». Назву ця споруда в стилі англійської неоготики отримала через зовнішній вигляд — гострі шпилі, зубчасті стіни та криту галереєю зі стрімкими сходами, що ведуть до внутрішнього подвір’я та оглядового майданчика на вершині гори Уздихальниці.
