Сьогодні на службах читається Євангеліє про юнака, який шукав вічного життя. (Мф.19.16-19)
Гарний був парубок, благочестивий. Заповіді виконував. Але цього йому здавалося замало.
Ісус вказав юнакові шлях до досконалості, і от такого він вже не зміг понести — пішов геть сумний. Тоді Ісус сказав свої всім відомі слова про верблюда та вушко голки, а ще про те, що Богові все можливо.
Про цього верблюда з голкою написані мільйони слів різноманітних тлумачень, і в більшості своїй вони вірні та логічні. Але в будь-якому випадку справа не у голці, не у верблюді, а в Богові. Головне, що Богові можливо все. І голку збільшити, і верблюда зменшити, і, саме головне, нас зробити досконалими. Треба врахувати лише один момент. Нашу абсолютну свободу.
Людська свобода — це те, що дає Богові можливість творити надзвичайні дива, але ця сама свобода закриває можливість для дії Божої благодаті. Бог обмежує Себе в нашій свободі. Ми занадто недовірливі Богу, ми зі своїми верблюдами навіть не намагаємось підійти до тієї голки, щоби спробувати, ми маловіри. Насправді на кінчику голки можуть вміститися легіони ангелів, через вушко голки можуть пройти каравани верблюдів. За однієї умови.
Ми маємо довіряти Господу.
