Медведчука тут викликали вчора на допит в СБУ.
І я поцікавився його недавнім розширеним інтерв’ю з ВВС. Він ворог України і українського, реально грає за ту сторону. Тому цікаво – чим такий дихає?
Насправді він дав дуже обережне інтерв’ю. Він об’їжджав усі гострі кути. Кинулося у очі – часто говорив – поживемо-побачимо.
Медведчук відкидає усі звинувачення у тероризмі і апелює до своєї фаховості.
Хвалився. Я тут такий доктор юридичних наук. Ага. Це для молодих казочки. А на початку 2000-х знайшли ту його дисертацію, а там прямо на півслові усе обривається. Туфта повна.
Просто модно було для понтов бути доктором наук. І Яник професор, куди вже.
Але дещо у його виступі між рядків прочитати можна.
Ну, що Оксана Марченко серйозно пішла в політику – то вже точно – поживемо-побачимо.
Важко сказати, які там у них в ОПЗЖ внутрішні склоки, але досвід показує, що влаштовано там усе по візантійськи. А значить вони будуть там під’їдати один одного.
Хоча в рейтингах Медведчука міряють окремо від Бойка.
Але ж піде один, а інший буде дулю в кишені тримати.
Щастя України у тому, що і вороги України тут ведуть себе по приказці: три козаки – два гетьмани.
А хоч Бойко, хоч Медведчук – прекрасні спаринг-партнери і для Порошенка, і для Зеленського. Той випадок, коли вийти у другий тур важче, ніж виграти вибори.
Вся стратегія Зеленського – утримання рейтингу хоч на 0,1% вище, ніж у Петра Олексійовича. Там усі патріоти прибіжать відголосовувати у другому турі – щоб тільки не кремлівські. Те саме у Порошенка. Другий тур усім ввижається у режимі 1999го: Кучма – Симоненко.
Стосовно як-би пропозиції від Порошенка Суркову (курував у Росії українські питання) стати міністром МВС – то це якась аж надто дитяча підстава. Хоча, якщо вірили в убитого брата, то може хтось і поведеться.
А взагалі – ця тема якраз Медведчука в очах його електората героїзує – полонених вимінював. А Порошенка – в очах його електорату – демонізує, бо там хоч і натяками, але про бізнес на крові.
А от я думаю, що ці плівки могли легко склеїти в путінських бункерах. Там спеціалістів валом.
А от де Медведчук дійсно проговорився – так це у розмові про санкції Росії.
Він заявив, що з Путіним проблему не обговорював.
А от Медевєдєв і Пєсков за Медведчука підпислися. Дослівно:
В.М.: Росія висловила своє занепокоєння і обурення через своїх офіційних представників щодо закриття каналів і санкцій проти Медведчука.
Альо, заявили представники найдемократичнішої держави, ви що там, права людини щемітє? Альо?
Абсурд.
Але основне, що я вивіз із цього брєда.
У нас зараз Кравчук і Данілов поправішали. І буквально за місяць перейшли від «мір любой ценой» до різких заяв про дзеркальну відповідь окупантам. Від пацифістів до яструбів.
Вони говорять те, що ще не готовий сказати особисто Зеленський.
А Медведчук сказав те, що не хоче говорити Путін (дослівно):
В.М. Варіантів В і С не існує. Іншого шляху – крім дотримання мінських угод – немає
BBC: Вже не перший рік українська влада каже, що Мінські угоди потрібно міняти. Це реально?
В.М.: Я впевнений, що це не вдасться.
Медведчук стверджує, що російська позиція не зміниться.
І якщо ми слова Данілова про другу іноземну англійську маємо розуміти як репризу Зеленського, то Медведчук передав нам послання Путіна
І це ми маємо чути саме як пряму мову Путіна: миру – не буде.
А от де Медведчук не злукавив – це коли сказав, що готовий до арешту. Але, говорить, це коли докази будуть сфальсифікованими. І кілька разів повторив за розмову слово «бєспрєдєл».
А темники у 2004му – це було не по бєспрєдєлу?
А фальшувати справу Стуса – це не беспрєдєл?
Їм коли тільки самим прилітає - то вони про бєспрєдєл.
І от про Стуса – між рядків читається ненависть уже до мертвого поета.
Може коли допомагаєш вбивати українського поета – стаєш таким? Расєянцем?
