Пропагандист, який почав обманювати своїх слухачів ще за радянських часів і благополучно продовжує брехати у путінську епоху, був пропущений на територію країни, але відзначити власний день народження йому завадили люди, які зібралися біля його готелю. Після чого Познер зібрав манатки і повернувся до Росії. Грузини не можуть - і не повинні - прощати йому підтримку російської окупації грузинських територій.
Уже не раз доводилося пояснювати, що Познер - набагато небезпечніший пропагандист, ніж Кисельов або Соловйов. Те, що ці люди брешуть, великими літерами написано на їхніх розгодованих фізіономіях. Довіряти словам таких людей може тільки той, хто сам сповідує зло і хоче бути частиною людиноненависницького путінського режиму.
Познер з його західним досвідом намагається надати цьому режиму людську подобу, імітувати багатоголосся і дискусію. Він надає брехні видимість правди, чорному - сотні відтінків сірого. Тим він і небезпечний. Небезпечним є і той рабський захват, в якому перебувають багато українців при появі таких, як Познер - придих провінційної неповноцінності і меншовартості, той самий комплекс кріпосницької неповноцінності, який дозволяє їм голосувати за цирк.
Грузини показали, що самоповага можна не втрачати навіть тоді, коли твоя держава відкриває свої кордони перед пройдисвітами. Це хороший урок для нас.
