Якщо Медведчука засудять, то його зможуть обміняти на українців, ув’язнених у російських тюрмах, - поділився планами Секретар РНБО. «Якщо» - відповідає Медведчук, споглядаючи, як спеціально найнятий охоронець вигулює браслет домашнього арешту. Послання лаконійців до Вови Македонського, том другий, версія 2021.
Із сумом констатуємо, що під впливом «зелених» навіть притомні на перший погляд люди випускають на волю внутрішнього клоуна.
Розумієте, Медведчук не сидить не тому, що нам не хочеться. А тому що обвинувачення у державній зраді проти фігури такого масштабу і з такими можливостями – кадровими, фінансовими, медійними – має бути залізобетонним. І стати процесом десятиліття.
Так, Порошенко свого часу не пішов на це; зваживши за і проти, вони просто локалізували гангрену, звівши її вплив на державну політику до мінімуму. Пам’ятаєте наш загальний шок, коли ми побачили Медведчука після тривалої перерви? Тоді ще запустилися чутки, що він чи то помер, чи то при смерті, - таким страшним і старим він нам здався. А все чому?
Тому що ми давно його не бачили, от чому. Тому що він сидів і не відсвічував.
У моєму особистому антирейтингу є фраза, яку у ста випадках зі ста є передвісником біди. Це коли хтось збирається щось робити «на хлопський розум». Тобто з наскоку, «на дурачка», керуючись якимись альтернативними знаннями про реальність.
Зроду не думала, що ми доживемося до часів, коли у нас керуватимуть країною на хлопський розум.
Державна зрада – це одна із найбільш складних кваліфікацій у провадженні. Вимагає доведення умислу, і скоріше є інструментом морального і політичного тиску. Правники прямо визнають, що засудити людину за «державну зраду» без співпраці обвинуваченого зі слідством неможливо.
Визначення «державної зради» писалося для мирного часу, і в умовах війни втрачає практичний сенс, як це не прикро. Навіть по відношенню до кримських військових, які лишилися на окупованій території та перейшли «на роботу» до ворога, не вдається застосувати статтю «державна зрада». Найчастіше дії таких осіб кваліфікують як самовільне залишення військової частини або дезертирство.
А одиничні випадки засудження за цією статтею є скоріше винятком, і були б неможливі без добровільного визнання провини фігурантами. Наприклад, так сталося із одіозним перекладачем Гройсмана Станіславом Єжовим, якого спіймали за руку на переданні росіянам більше 700 внутрішніх документів про закордонні візити Прем’єра, але справа застопорилася, тому що обвинувачення не змогло довести, що нік «Елена Прекрасная», на який працював Єжов, належав російським спецслужбам. Але зрештою Єжов пішов на угоду зі слідством, визнав провину у держзраді, і за кілька днів поїхав до Росії у рамках обміну.
І тому дуже великі сумніви виникають щодо засудження Медведчука за зраду. Так само, до речі, як і Тупицького – голова КСУ отримав царський подарунок від Зеленського у вигляді явно нежиттєздатного звинувачення. Неможливо натягнути сову на глобус, тобто довести, що купівля ділянки у Криму була «державною зрадою».
І в одному, і у другому випадку буде явно клоунський процес із масою порушень; обвинувачення легко розберуть на цеглини всередині України, і абсолютно точно – на рівні європейських судів. Фігуранти вийдуть виправданими і отримають карт-бланш на багато років вперед, тому що двічі за один і той же злочин у нас не судять. І ще Україна виплатить моральні збитки з нашої з вами кишені.
Профіт з усіх сторін, куди не кинь оком стомленим.
