"Порочне замкнене коло, яке потрібно якось розривати" - Константин Зоркин

"Порочне замкнене коло, яке потрібно якось розривати" - Константин Зоркин

Зараз накину контроверсійно.

Припустімо, у нас якимось дивом, Deus ex machina, обрали найчеснішу у світі владу. Жодного хабаря, жодної корупційної оборудки, депутати і міністри їздять тільки на тролейбусах або ходять пішки, живуть у двокімнатних хрущовках і харчуються піввареником. І працюють винятково на суспільне благо і підвищення добробуту зубожілого народу. Deus ex machina, так, не інакше.

Проте постає цікаве питання.

Чи має така влада по закінченні виборчого циклу шанси на переобрання і які саме?

За таку каденцію, звісно, може дещо збільшитися відсоток людей, які сповідують такі цінності, вони підтримають таку владу на наступних виборах. Певний відсоток звично розповідатиме, що це популізм, і чи голосуватимуть за - невідомо, хоча скоріше так, ніж ні.

Тут йдеться про людей, які голосують радше раціонально.

Але що робитимуть ті самі зубожілі, які голосують серцем, шлунком, дупою та іншими частинами тіла і заради яких і нібито має існувати така влада?

Оскільки ірраціональні чинники переважають у цієї групи людей, то вони радше проголосують проти.

І ось чому.

Головним виправданням, і певним чином небезпідставним, таких людей є наступне.

Я зубожію. Вони крадуть.

Тому вони ПОВИННІ мені ДАТИ. 100 грн до пенсії, 200 грн до зарплати, знизити на 150 грн комуналку, безкоштовний проїзд.

Це такий суспільний договір. Ви крадете, їздите на мерседесі, а я зубожію і їду на тролейбусі. І шлю вам постійні прокльони.

Але якщо ви перестанете їздити на мерседесі і будете поруч зі мною сплачувати проїзд на тролейбусі, то на кого тоді я буду скаржитись? Кого буду ненавидіти?

Куди подінеться сенс і виправдання мого існування?

Правильно, зникне.

Тому, скоріше за все, з неусвідомлених, ірраціональних причин проголосують проти. Ну обличчя не сподобалося, щось у ньому не те. Або ж знову таки - зарплати по 5000 євро не забезпечив (бо коли половина населення має психологію зубожілих - ти їх не забезпечиш, навіть якщо тебе звати Ілон Маск або Лі Кван Ю).

Інфантил-нахлібник потребує сенсу і виправдання свого існування. І депутат на мерседесі якнайкраще надає йому цей сенс.

Порочне замкнене коло, яке потрібно якось розривати.

Ваш К.О.