Ти можеш не цікавитися політикою, але це не означає, що політика не зацікавиться тобою
(Перікл (близько 494-429 р. До н.е..) - афінський державний діяч, знаменитий оратор і полководець.)
Те, що було відомо древнім грекам 25 століть тому, не відомо багатьом українцям.
Мене не цікавить політика, мені все одно, кого вибирати, нехай вони займаються своєю роботою, а я своєю.
Прекрасно, але чому ж практично всі незадоволені своїм життям?
Причому ми живемо не в пустелі Сахара, де немає води, немає корисних копалин, де спека в 30 градусів вважається прохолодною погодою.
Ми живемо в чудовій країні і за погодними умовами, і за наявністю природних ресурсів.
Ще за часів СРСР Україна часто називали житницею, кузнею і здравницею країни.
На її території зібрані багатющі запаси корисних копалин: вугілля, титан, нікель, залізна руда, марганець, графіт, сірка ... Саме у нас зосереджено 70% світового запасу високоякісного граніту, 40% чорнозему, унікальні мінеральні і термальні води.
Як тут не згадати Семена Слепакова:
«Как же так, в стране всё есть?
А народу не*ер есть?»
Можна припустити, що на цій багатющій землі живе плем'я якихось неандертальців, головне завдання яких сьогодні зловити мамонта і з'їсти, а що буде завтра, нікому не цікаво.
Так ні ж.
У рейтингу людського розвитку, за даними ООН за 2019 рік Україна посідає 45 місце серед 189 країн світу.
Не так вже і погано.
Тоді виникає питання, чому ж ми ніяк не можемо вибратися з павутини злиднів, чому ніяк не можемо створити свою ефективну державу?
І мені відразу дадуть відповідь- тому що всюди злодійство і корупція, а всі Президенти і депутати не виправдовують нашіх надій.
Ми весь час помиляємось в виборі.
Гарна позиція.
Ніхто не застрахований від помилок, навіть ціла нація.
Можливо, ми помилилися в Кучмі, не виправдали надії Ющенко і Порошенко, але свідомо вибирати зека і коміка- це вже не просто помилка, це системна помилка.
Це схоже на байдужість до своєї долі і долі своїх нащадків.
Хіба не зрозуміло, що зек вміє будувати тільки табори, а комік організовувати тільки шоу?
А, може, причина не тільки в них, але і в нас?
Усього 30 років тому в українців з'явилася своя держава.
А раніше вони жили в різних країнах, завжди були в меншості серед корінного населення, і єдиною турботою було як би вижити і прогодувати свою сім'ю.
Звідси і приказка- «моя хата з краю».
Проголошення незалежності України в 1991 нічого не змінило в свідомості більшості населення.
Але якщо раніше українці вважали, що розвиток країни в основному лежить на плечах корінного населення, то зараз багато хто вважає, що потрібно просто вибрати «гарного хлопця», і він відразу зробить їхнє життя щасливим.
А країна представляється їм якимось колгоспом або радгоспом, де обраний «хороший» голова правильно розподіляє трудодні, або великим цехом, де начальник справедливо розподіляє зарплату.
Тому до цих пір у більшості населення немає бажання взяти відповідальність за розвиток своєї країни на себе.
Велика частина ідеалізує здатності і можливості Президентів, але ж вони тільки наймані менеджери, за якими важливий і потрібний контроль суспільства.
-По всій йомовірності, століття життя в інших країнах повністю знищили ген державності в крові більшості населення.
Багато хто просто не розуміє складності державного керівництва і не ототожнює себе зі своєю країною.
Назвіть мені таку країну, де претендент на посаду Президента називає її дамою за викликом?
А у нас цей вислів не викликає обурення.
Це не тільки від відсутності почуття власної гідності, а й від почуття непричетність до цієї країни.
Назвіть мені таку країну, де б 30 років велися диспути щодо застосування в країні рідної мови?
Мені часто кажуть, та яка різниця, якою мовою розмовляти і писати, аби був патріотом і приносив користь країні.
Якщо немає різниці, то чому б не перейти на українську?
Тим більше, що знають її і розуміють не менше 90% населення України.
Тим більше, що мова не йде про тотальну українізацію в побуті і життя.
Тим більше, що носієм другої мови-російської, є країна-агресор.
Тому і безперервно виникають в Україні скандали, пов'язані з питанням патріотизма, відношенням до країни агресора
Зовсім не збираюся виправдовувати дії нашої легкоатлетки, яка обіймалася з росіянкою на Олімпійських іграх.
Мене переконують багато її захисники, що це чиста, наївна дівчинка і їй тільки 19 років.
По-перше, не тільки, а вже 19.
Скільки хлопців у її віці загинули на війні, розв'язаної Росією.
Їй це не цікаво?
Ну, так, вона займається тільки спортом.
А що робиться в країні, їй нецікаво?Адже спорт поза політикою.
За думкою багатьох, що захищають її вчинок, кожен повинен займатися своєю справою.
Одні - займатися спортом, інші захищати їх свободу від загарбників, з якими вони можуть потім обніматися.
А ви запитайте россіян- у них спорт теж поза політикою?
Смішно навіть говорити.
Нікого з любителів «руського миру» і «спорту без політики» не цікавить, чому на Олімпійських Іграх в Токіо ми не побачимо російський прапор і не почуємо російський гімн?
Та й назва збірної Росії офіційно не буде.
Російські спортсмени виступають як команда Олімпійського комітету Росії.
Причина проста: визнано, що Росія злісно порушувала антидопінгові правила. Ні окремі спортсмени, а державні чиновники.
А є питання, навіщо їм це потрібно?
Адже спорт поза політикою.
У будь-який тоталітарній державі і спорт, і мистецтво, і наука і т.д. не можуть існувати поза політикою.
Всі досягнення спортсменів, вчених, артистів державні чиновники на чолі з вищими посадовими особами завжди використовували для зміцнення влади.
До речі, ця російська легкоатлетка- капітан Збройних сил Росії, довірена особа Путіна на виборах.
Тому любому представнику нашої країни на міжнародних змаганнях треба розуміти, що з представниками країни- агресора мати тісні контакти не слід.
Але якби вся справа була тільки в одній спортсменці.
Але на жаль, проблема набагато глибше.
Питаннями патріотичного виховання населення, особливо молоді, має займатися держава.
Для цього потрібно, щоб у державні чиновники, включаючи Президента, були патріотами своєї країни, не тільки за посадою, а й по велінню серця.
А тепер подивимося на наших «патріотів».
Віце президент НОК України Лисов:
«Я вважаю, що спорт поза політікою.
Потрібно дружити один з одним. Не винні спортсмени в тому, що таке твориться в політіці ».
Це хто таких «патріотів» пустив керувати спортом?
Зараз Президент почав грати роль патріота. Будемо сподіватися, що це не тільки нова роль.
А зовсім недавно він нам казав, яка різниця, до якого пам'ятника йти, головне щоб дорога була заасфальтована.
Він і його свита нам розповідали, що причина війни з Росією- це небажання Порошенко припинити війну, бо він на ній збагачується.
А його пристрасне бажання подивитися в очі Путіну?
Хіба це не розбещує нестійкі уми нашої молоді.
А скандали з вагнеровцамі, з викраденням судді Чауса, всього не перерахуєш.
А безкарність від порушення всіх законів і правил поведінки всіх друзів і дармоїдів Президента, а масштабна корупція і небажання залучати до відповідальності своїх колишніх бізнес партнерів?
Хіба це не грунт для розквіту нігілізму і цинізму, хіба це сприяє виникненню любові до своєї країни?
Нам доведеться вибирати- або поступово ставати громадянами держави і брати участь в її розвитку, або знову вибирати зеків, клоунів, фотографів, повітряних акробатів без програм, без досвіду і вміння.
До речі, 150 років тому таку приблизно історію описав Салтиков Щедрін у своїй повісті про місто Глупове.
Ознайомтесь з цим романом, може, зрозумієте, до чого може привести невгамовна ненависть один до одного, заздрість і нерозбірливість у виборі влади.
.
Тоді не тільки ЄС, а й будь-який африканський союз не буде бажати спілкуватися з нами.
