Справедливість торжествує – таке було у кожній нашій дитячій казці. Це щоб ми росли оптимістами.
Справедливість – найвища мета і справедливість завжди перемагає. Так вчили нас у школі, щоб виховати правильно.
Справедливість є і за неї потрібно боротися – вчила нас Юлія Тимошенко, щоб виграти вибори.
А іноді – ні – вчить нас історія. Часто – ні. Дуже часто справедливості не існує.
Мало того, справедливість – поняття відносне.
Як любить говорити Ігорьвалєріч Коломойський: «Бабло пабєждаєт зло». І зло для нього – це представники держави Україна. Які у різних інстанціях і судах за гроші грають на його боці.
А мали б – на нашій.
Справедливість наскільки відносна, що я колись (десь більше 20 років тому потрапив на колишнього СМЕРШівця/НКВДиста/МГБіста, який воював на Рівненщині проти УПА.
Так у нього кожне друге слово було: «справєдлівасть вастаржествавала – ми взялі банду а їх жон і дєтішек отправілі в Сібірь».
Бо з точки зору вурдалака – воювати з жінками і дітьми савєцкай власті – це справедливо.
Сьогодні дві новини:
1) У Білорусі двох опозиціонерів – Колеснікову і Знака – засудили до 11 і 10 років відповідно. І Лука мабуть вважає, що це справедливо. І, мабуть, той суддя, який монотонно зачитував приговор – теж. Щоб спати спокійно.
2) Кремль послав міжнародний суд і заявив, що Гіркін і Дубінській (і там є Дубінський) не будуть відповідати за збитий літак МН-17. Їх Росія не випустить на суд.
Я впевнений, що усе це – наслідок Великої перемоги СССР.
Гітлер здох. Його поплічників судили.
А коли Сталін здох, його поплічники з часом стали почесними пенсіонерами.
Ворошилов і Молотов прожили довге життя. Каганович сконав ледь не у 100 років.
Рівненський вурдалак, який ґвалтував жінок і бив неповнолітніх дітей у званні полковника ще у 2000-х отримував пенсію учасника бойових дій, хоч сам був 1930 року народження.
Тому і виходить, що справедливості у людському вимірі – у нас не настало.
Падонки і безпринципні тіпки – часто успішніші ніж поети, герої чи альтруїсти. Он погляньте на Медведчука. Згубив поета, а сам досі жирує.
Гляньте навіть не на Коломойського – там усе ясно. Гляньте на його підопічного – Сашку Дубінського. Клейма ніде ставити. А він успішний (на його думку) і спить спокійно.
Бо живе за стандартом: «Бєз лоха і жизнь плоха». А значить лохов утюжить – справедливо.
І головне, більшість людей вибачає таких. Ну, украв, але ж і з людьми поділився, каже піпл, голосуючи за мера-корупціонера.
Ми самі творимо суспільство непокараного зла.
Але вчимо наших дітей бути особисто чесними.
Ми самі програмуємо їх майбутню бідність.
