12 жовтня 2007 року Роман Шухевич був визнаний гідним вищої нагороди нашої країни — почесного звання Героя України.
Народився майбутній головнокомандувач УПА у Львові й належав до відомого в Галичині роду, представники якого зробили помітний внесок у справу відродження української державності. Дитинство Шухевича пройшло в містечку Краковці на Львівщині. Навчався він у філії львівської Академічної гімназії, а потім закінчив Львівський політехнічний інститут.
Ще в юнацтві Шухевич включився в боротьбу за незалежність України. У 1929 році він стає членом ОУН, а через кілька років — одним із організаторів підпільних осередків, професійним бойовиком-революціонером. У 1934 році його було заарештовано польською владою і кинуто спочатку до концтабору, а потім до в’язниці.
Після угорської окупації Закарпаття та падіння Польщі Роман Шухевич брав участь у створенні Революційного керівництва ОУН, яке очолив Степан Бандера. У березні 1941 року почалося створення українських бойових дружин, але після проголошення Акту про відновлення Української держави і арешту керівництва ОУН, усі члени українських формувань були відправлені в концентраційні табори.
У травні 1943 року Шухевич, якому досвід підпільника допоміг уникнути арешту, стає главою керівництва ОУН, а в 1944 році — головнокомандувачем Української повстанської армії, чисельність якої склала на той час близько 50 тисяч бійців. Він поєднує всі вищі посади в керівництві визвольного руху. Метою ОУН—УПА стає боротьба за демократію та право кожної нації самостійно вирішувати свою долю.
Завдяки таланту воєначальника і політика, твердості духу та силі волі Шухевич до останньої години залишався в строю і керував опором. Він ховався під псевдонімами Тарас Чупринка, Тур, Роман Лозовський, Чернець, Хмара, Степан, Дзвін і багатьма іншими. За даними МДБ СРСР, лише за два повоєнні роки у боях загинуло більше 56 тисяч так званих «бандерівців», а 108 тисяч потрапило в полон.
Роман Шухевич загинув 5 березня 1950 року в селі Білогорща під Львовом у сутичці зі спецгрупою МДБ. Працівники радянських спецслужб вивезли його тіло за межі Західної України, спалили, а попіл скинули в ріку Збруч. Мати, дружина і сестра Шухевича були заслані, а син і дочка поміщені в дитячий будинок. Так помстилася «народна» влада тим, хто дійсно боровся за права народу.
