Документ, затверджений Президентом Петром Порошенком, став ключовим моментом судової реформи. Новий державний орган був покликаний ліквідувати політичну складову у судовій гілці влади.
За чверть століття української незалежності наша судова система перетворилася на справжню «невидиму імперію». Судді поступово стали найвпливовішими і, в той же час, найкорумпованішими з держслужбовців. І, хоча ще у 1998-му була створена Вища рада юстиції, нічого не змінилося істотно. Та й не міг (а також і не хотів) подолати корупцію і свавілля орган, до якого входили такі «видатні» постаті, як Віктор Медведчук, Андрій Портнов, Сергій Ківалов тощо.
Тому задачею номер один у проваджені судової реформи було переформатувати старий орган та створити нові змісти для його роботи. І з цією задачею впорались: Вища рада правосуддя стала незалежною та політично нейтральною (членам політичних партій прямо заборонено туди обиратись) установою, яка швидко й об’єктивно вирішує дисциплінарні та кадрові питання. Тобто, призначати нових суддів та звільняти тих, хто вчинив негідно.
Судова реформа в Україні рухалась важко. І, через шалений спротив, на жаль, не була закінчена. Що ж стосується нинішнього режиму, він взяв курс не на побудову незалежної та чесної судової системи, а на узурпацію влади і перетворення суддів на ручних песиків. Чи то незаконно звільняючи членів Конституційного суду, чи намагаючись скасувати конкурсні комісію, передавши призначення нових суддів напряму у руки Ємрака… А коли відреформований Верховний суд скасував укази знахабнілого «самодержця», на низку його суддів нацькували кишенькове ДБР. Наступ на правосуддя з боку ОП триває, але, завдяки підвалинам, закладеним за часів Порошенка, далеко не так швидко й успішно, як міг би. Та врешті-решт лише від нас, небайдужих громадян, залежить, хто переможе в Україні: свавілля, чи закон.
