Те, що українські землі довгий час знаходилися у складі польських держав – спочатку Королівства, потім Речі Посполитої, потім Другої республіки, тоді Третьої, а в перерві навіть комуністичної ПРЛ – знає кожен з нас. Те, що польські пани володіли українськими землями протягом сотень років – теж не таємниця. Ну а те, що велика кількість поляків проживала на нашій території ще буквально сто років тому, багато хто з нас не лише знає, але й серед предків має представників цього братнього народу.
Іще у тисяча дев’ятсот тридцять першому році на території нинішньої України проживало понад два мільйони поляків, а сьогодні їхня чисельність складає трохи більше ста тисяч. Куди ж вони подівалися? Як сталося, що на Житомирщині, де поляки в деяких районах навіть складали більшість, сьогодні їх залишилося зовсім небагато. Де поділося польське населення Львова, Жовкви, Самбора та інших галицьких міст? І чому на Волині, про яку стільки говорено як про місце етнічного конфлікту, нині немає польських сіл?
Виникає і зустрічне питання: як і де зникли українці з наших етнічних територій, що опинилися у складі Польщі вже у двадцятому столітті – Холмщини, Підляшшя, Перемищини, де вони традиційно складали більшість?
