1. Україна ліквідувала вже третього російського генерала. Вже співають з Кобзоном:
- генерал-майор Андрій Суховецький (41 армія)
- генерал-майор Віталій Герасимов (теж 41 армія)
- генерал-майор Андрій Колєсніков (29 армія ВВО).
Якщо це така спроба утилізувати в Україні тих, хто забагато знає - то вибачте, вони нам винні за роботу по потрійному (насправді набагато більше) тарифу. Дешевше своїх генералів було б скидувати з балконів - але вони вирішили погратися в героїв. Не вийшло.
Тут ще є інфа, що Путін збирає всю світову шваль типу бійців Ігіл в кількості 16 000, щоб кинути до України - то що виходить, ми світові чистильники? Завдяки нам світ стане кращим, і це правда.
2. Обстріл літаками Білорусі начебто з української території - спроба залучити сили ОДКБ до нападу на Україну. Зараз білоруси наче не підтверджують цю інформацію, але наша розвідка говорить про Копань, білоруське містечко. Чи Лука хоче замовчати та не відповісти на провокації Путіна? Хтозна.
Казахстан! Ау! Невже для вас це ОДКБ ще має якесь значення? Росія впала. Це ніякий не лідер. Вона більше не гравець на цьому полі бою - ОДКБ не мусить перетворитися на терористичне угрупування. Бо саме до цього Путін підганяє сусідів. Сподіваюсь, у кожної країни вистачить розуму не лізти в нашу м'ясорубку.
Бо перемелемо.
3. Мої думки щодо Єрмака: всі ці розмови про наче нейтральний статус України та якісь нові гарантії від Росії, якісь нові перемовини з Путіним - його рук справа, адже у нас презедент чомусь досі тримає біля себе кротів, а вони мають завдання виторгувати для Росії хоч щось. Так, буду намагатися не писати про презедента, але моя позиція відома. Хоч про кротів на Банковій писати можна? Єрмак у нас ще не святий? Ні?
4. Кажуть, росіянам на днях заблокують фейсбук. Якщо це так, хочу наостанок порадити їм збирати речі та їхати на Алтай. Осб вони марно приїхали до Криму - зараз краще на Алтай. Чому? Бо там у Путіна бункер, один з... (є, пишуть, в Москві та на Уралі). Але на Алтаї є якісь місця, є їжа, є електрика. У більшості росіян газу немає - а в бункері все є. Місць, звичайно, на всії не вистачить, але можна кинути монетку.
Ми ж не розглядаємо варіант, коли улюблений лідер нації кине своїх громадян в біді?
5. Про неприємне. Не покидає відчуття, що де б ми не жили, куди б не поїхали - бомбардуватимуть саме те місце, де ми живемо. Не сусіднє, не через дорогу, а саме точково, по нам. По мені, зокрема. Я пишу про себе. Якщо я поїду в сусіднє місто, чи будь яку точку на карті України - то й бомбардувальники полетять за мною. І вже на новому місці я буду відчувати те ж саме. Я не знаю, коли це пройде.
Не знаю.
