Ще два місяці тому тактикою союзників було постачання нам легкої оборонної зброї. Того, що може використовувати одна людина в партизанському режимі. Javelin, Stinger, NLAW.
Місяць тому, коли вони переконалися, що війна має аж ніяк не партизанський характер, вони почали постачати потужну, але відносно стару радянську зброю (привіт, С-300) та боєприпаси з країн колишнього Варшавського блоку, а потім - теж немолоді, але ефективні західні зразки важкої техніки. Ті ж Бушмастери, приміром.
Зараз до нас вже йдуть cutting-edge technologies - нові та дуже нові розробки. Вже й не сумніваються, що ми встигнемо їх вчасно освоїти та використати. Американці надають нам Switchblade, до якого і самі ще не повністю звикли - це фактично зброя останнього покоління, росіяни не мають і подоби такої. Кажуть, естонці обіцяють докинути THeMIS - це роботизована платформа, якій тільки сім років, вона взагалі ще боя не бачила. Дуже тримаю кулачки за Reaper - це такий собі бройлерний Байрактар на максималках. Наша війна стала рекламою новітньою зброї, причому як нашої власної (Нептун, Стугна), так і ко-продукційних (Байрактар) та іноземних зразків.
Це дуже круто.
Не полишає думка, що якби це було надано раніше - війна би вже закінчилася на нашу користь. Але тим не менш - час працює на нас. Кожен день, куплений нам кров'ю оборонців Маріуполя, Луганщини, Донеччини, Харківщини, Миколаєвщини, Запоріжжя, робить нашу армію сильнішою, технологічнішою, новітнішою, здатною показати супротивнику те, чого він раніше не бачив.
Ми зараз - той казковий герой, якому один коваль підносить меч, інший щит, а третій - зачаклований килим. Наша задача - здолати дракона від імені всього вільного світу.
Це битва не тільки за наше майбутнє. Це битва за майбутнє всіх. І ми в ній - сили світла.
