Давайте я спробую коротко пояснити, чому ситуація для проведення ліберальних економічних реформ (що стане головною умовою майбутнього процвітання) в нас є наразі унікальною.
Проблема будь-яких серйозних економічних реформ у тому, що, закладаючи базу росту на майбутнє, в конкретний момент їхнього проведення вони створюють дірку в бюджеті й вимагають зниження рівня життя населення, чого політики (навіть відповідальні, а не лише зелені популісти) дуже не люблять - це б‘є по електоральній підтримці.
Унікальність нинішньої ситуації в тому, що «не було б щастя…», бо
- недобір надходжень до бюджету вимірюється десятками відсотків, а зводити кінці з кінцями якось вдається лише за рахунок зовнішньої допомоги й без традиційних вимог про макроекономічну стабілізацію;
- населення не пов‘язує зниження рівня життя з помилками уряду й взагалі живе, переважно, іншою турботою - про перемогу.
Ліпшого часу для проведення революційних реформ не буде ніколи. Тим паче, що ми всі сподіваємося на небачену зливу інвестицій після війни. А вони в застійний корупційний совок прийдуть навряд чи.
Наскільки я розумію з численних листів бізнес- та науково-економічної спільноти, сьогодні це доленосне питання впирається значною мірою в одну особу, котра має найліпший доступ до вуха Зеленського - Данила Гетьманцева. І збереження впливу цього адепта держвтручання в економіку на формування економічної політики держави може коштувати країні майбутнього.
Наведу посилання на лист за його відставку. Думаю, ви знаєте, що з цим робити...
