- Там что-то в Еленовке произошло. Вы не слышали?
- Там були знищені наші військовополонені з Азовсталі.
- А. Мы там когда-то чебуреки ели. Ой, там такие вкусные чебуреки всегда были.
************
- Вы, наверное, здесь квартиру снимаете?
- Ні, я тут живу. Українською розмовляю завжди. З 2014 року – скрізь.
- Ой, у вас такая красивая мова!.. А я всё никак не решусь перейти. Мне 64, и это так сложно! Но я хочу.
- Так переходьте. Починайте з якихось простих слів. Повірте, це легше, аніж ви думаєте.
- Да надо, надо.
- До побачення! Гарного вечора!
- До побачення! І вам вечора гарного!
*************
- А що це ви, діти, продаєте?
- Та разне всякоє. Насобіралі.
- Треба щось у вас купити?
- О, купіть! Нам гроші треба.
- Навіщо? Що хочете купити?
- Нічого. Його папі віддамо. У Владіка папа в армії. Їм там постоянно треба щось купляти. Щоб русню бити.
*************
- Ты – тероборона. Ты - ЗэСэУ.
- Я вчера был тероборона!
- Я вчера тоже был тероборона!
- Я командир. Я так сказал. А то играть не будем, если будете скандалить.
- А я кем буду? Я хочу ЗэСэУ!
- А ты будешь русским, ты опоздал!
- Не буду я русским! Я не русский! Сам ты русский! Я не опаздывал!
************
- Війна почалась, а мій чоловік за рік до цього помер.
- Співчуваю вам..
- Дякую. Але я не про те. Я думаю, що ми якось бездарно життя прожили. Сварила я його. Весь час була незадоволеною. А потім він помер, 72 роки. Міг би ще жити. Ми б могли тиху і спокійну старість мати. А тепер він помер, мене діти забрали, хата стоїть пусткою. А може вже і не стоїть. Немає кого спитати, сусіди повиїжджали. Там руські зараз. Щоб вони, курви, повиздихували.
***********
- Знаєш, я згадав важливе. Як думаєш, якою мовою розмовляла моя бабуся?
- Звісно, що на ідиш. Ти ж єврей.
- Який на фіг ідиш?! Українською вона розмовляла! Все життя! Так, тут, в Одесі.
- Та ладно!
- Та да. От я теж почав розмовляти українською. Тут. В Одесі.
**********
- Я не їду нікуди. Тут мій дім, мої дорослі діти. Вони теж не поїхали. Чоловік буржуйку замовив. Дрова купуємо. Зимою буде триндець. Але ми готуємось.
- Тобі страшно?
- Та понятно, що страшно. А з іншого боку. То нехай ті гниди бояться. Бо я, сука, нароблю коктейлів молотова, ой, бандера-смузі, то так їх отп….ю, як полізуть до моєї хати!
*********
- Представь, наш друг, капитан, вернулся после рейса в Одесу. Привёз с собой полную экипировку.
- В смислі? Яку екіпіровку?
- Ну броник, каску, берцы-кроссовки разные. Всё, что надо для войны.
- А навіщо йому?
- Так он в ЗСУ пошёл! Сказал, что в оккупации он не будет жить. Поэтому будет воевать. Прикинь, у мужика зарплата была 10 тысяч долларов в месяц.
P. S. Одеса. Я. І трохи навушників для тих, хто нас захищає.
P. P. S. На прохання читачів, повідомляю: шнурки були білі, я купила фарбу для тканини і сама пофарбувала в пластикових коробочках з-під сиру
