Зрештою, а коли в Росії була дипломатія? Чи були кадрові дипломати, а не працівники КГБ чи ФСБ? Ніколи. Була ширма "МИД", а за нею – такі ж гвалтівники, бандити, як у Бучі, лише у смокінгах та при краватках. Те, що у Москві називали переговорами, зазвичай, було схоже на шантаж, насильство, погрози "другою армією світу", енергетичним тиском чи ядерною дубиною. От і вся дипломатія…
Зазвичай, питання "розв'язувалися" за зачиненими дверима, без зайвих вух і очей, з урахуванням "русской традициі" заливання "домовленостей" неймовірною кількістю алкоголю.
Те, що у Москві називали переговорами, зазвичай, було схоже на шантаж, насильство, погрози "другою армією світу", енергетичним тиском чи ядерною дубиною. От і вся дипломатія…
Росія на перемовинах ніколи не виступала з позиції рівної серед рівних. Хіба лише, щоб улестити своїх візаві, одягала маску цивілізованості чи навіть покірності. Згадаймо бодай знамениті секретні протоколи до пакту Молотова – Ріббентропа, у висліді яких світ охопила Друга світова війна, а відтак майже над половиною Європи опустилася залізна завіса комуністичного тоталітаризму.
Тож коли зараз речник Путіна Дмитро Пєсков у відповідь на українську пропозицію "публічних переговорів" нетямуще знизує плечима, то не варто дивуватися. Росія справді не знає, що таке "публічні переговори", вона знає лише візантійщину, інтриги, замішані на корупції, і мову сили. "Важко собі уявити взагалі публічні переговори... Таких переговорів не буває. А тим більше публічні переговори в такій мірі", - розмірковує Пєсков, можливо, й не тямлячи, що верзе нісенітницю в умовах цифрового, інформаційного суспільства, де все потаємне одразу ж вилазить на світ Божий.
Росія справді не знає, що таке "публічні переговори", вона знає лише візантійщину, інтриги, замішані на корупції, і мову сили
Когнітивний дисонанс кремлівського речника загострюється бажанням кремлівського шефа все-таки сісти за стіл перемовин. Для того, аби здобути час для відновлення пошарпаних в Україні "визволителів", зібратися з новими силами для більш потужних ударів. Тому з уст Пєскова злітають геть непрошені зізнання у тому, що Росія ракетними ударами намагається зламати українську волю і змусити Київ піти на переговори. У яких, ясна річ, Москва знову виступатиме з позиції сили. "Небажання української сторони розв'язувати проблему, виходити на переговори, ба більше, дії української сторони щодо відмови від узгоджених розумінь тексту і так далі, ось це все наслідки", - говорить Пєсков у відповідь на пряме запитання про ракетні удари по цивільній інфраструктурі. У Путіна, мабуть, досі не зрозуміли, що кожна ракета, що досягла цілі, лише посилює небажання українців говорити з дикунами, і відповідати ударами на удар.
Цивілізований Захід також має зняти "білі рукавички" і говорити з Путіним "дипломатією канонірок". Бо цей чоловік розуміє з пів слова саме таку мову, а не завуальовані меседжі, метафори, загорнуті в дипломатичний етикет
Я вже колись писав, що цивілізований Захід також має зняти "білі рукавички" і говорити з Путіним "дипломатією канонірок". Бо цей чоловік розуміє з пів слова саме таку мову, а не завуальовані меседжі, метафори, загорнуті в дипломатичний етикет.
Звісно, союзники остерігаються загострення конфлікту, його вихід за межі України, однак не варто демонструвати слабину, коли кривавий диктатор підіймає ставки. Як це трапилося у ситуації з ракетним ударом по Польщі. Їм варто згадати Ніцше, який дуже влучно окреслив суть дипломатії: "Дипломатія полягає у тому, щоб гладити пса доти, поки намордник не буде готовим".
Путін – гравець, причому на кону цієї партії – його влада і його життя. Він прекрасно усвідомлює, що за теперішнього розвитку ситуації на фронті, нищівної дії міжнародних санкцій, відцентрових рухів у самій недоімперії, фінал буде катастрофічним. Можливо, вирок міжнародного трибуналу буде найкращим варіантом для самовпевненого "царя". І гаазький вирок у справі MH17 – промовистий дзвіночок не тільки фігурантам справи, але й головному замовнику.
Путін знає, що його "антизахідна коаліція" – міраж. Китай? Навряд чи, той тільки очікує падіння "колоса на глиняних ніжках". Іран? Режим аятол не вічний, і це засвідчили масові заворушення в країні. Зімбабве?..
А щодо "ракетної дипломатії" Москви, то, гадаю, після провокацій у Польщі Україна отримає потужніші засоби ППО і в належній кількості. А українці стійко перезимують, щосили підтримуючи контрнаступ ЗСУ, які деокупують загарбані Путіним землі. Коли HIMARS, NASAMS та Patriot стоятимуть на Хуторі Михайлівському. Отоді й поговоримо. Публічно…
