Навіть переміщуючись у другому ешелоні, легко можна виявити військові машини. Вони навіть у сутінках їздять без увімкнених фар. Що доволі дивно, так як всі памятають, що "Орлану" пофіг на фари. Тепловізор бачить транспорт з любими фарами.
Але потім я згадав експеримент з мавпами та бананом. Коли мавп били струмом, якщо вони тягнулись до банану. Потім мавп міняли, міняючі тих кого били струмом на тих, кого струмом не били. І мавпи відтягували сородича від банана, коли він до нього тягнувся. І навіть коли в клітці не залишилось мавп яких били тим струмом, вони не тягнули лапи до банана, тому що так тут прийнято. Тому що такі правила.
Ми такі ж мавпи. Ми звикли до світломаскування ще у 2014 році, коли "фантік" це був рідкісний та пафосний бпла. Ми їздемо швидко по військовим дорогам, щоб не зловити чергу з кулемету, чи ПТУР у бочину, навіть там де це не потрібно. Ми маскуємо позиції навіть там, де розуміємо що будь-який БПЛА чи сучасна оптика спокійно роздивиться вогневу позицію. Ми ходимо по посадкам дивлячись під ноги та обходячи протоптані стежки в сірій зоні збоку, щоб не зачепити розтяжку від ДРГ. Ми маємо дуже багато навичок, які для нас вже другий інстинкт. Ми давно вже забули як вони в нас з'явились, але сліпо їм наслідуєм.
По вулиці ходять багато звичайних людей , що знають як сховатись від тепловізора та камуфлювати зброю. Які знають на яку дистанцію летіти на "мавіку" при існуючому вітрі , щоб вистачило батареї, та на слух розуміють, щойно був "вихід" чи "вхід". І для яких вибухівка- це просто засіб, від якого вони вже не відчувають небезпеки, якщо це іх вибухівка звісно.
Ми дев'ять років набували ці навички. Але вони всі ідуть бонусом до одного. Ми звикли не підкорюватись Росії.
І це вже в собі не перебороти !!!!
