Найперше, що треба буде зробити після нашої Перемоги… це опублікувати списки системи «Шлях».
Там будуть всє.
Всє уважаємиє люді.
І охоронці уважаємих людєй.
Водії.
Кухарі.
Водії охоронців.
І кухарі водіїв.
За резолюціями і підписами.
Списками і додатками.
Родичі шуфричів і суркісів.
Столарів та абрамовичів.
ОПЗЖшнікі та їхні подєльнікі.
Депутати всіх рівнів з помічниками та секретарями.
Штатні радники із позаштатними зв‘язками і позаштатні радники… з усіма іншими.
У кожному регіоні - своя такса.
Це як породіста собачка, тільки дорожче.
У кожній ОВА - свій касир.
Це як про волонтерство, тільки за кеш.
Всі одночасно і в курсі, і в темі, і в долі.
Кому війна - а кому… списки від ОВА.
Це все… як рафіноване блядство.
Як шампанське Крістал на поминках у славу Героїв.
Як йобане блюзнірство на залишках наших міст і згарищах наших сіл.
Це все настільки огидно, наскільки й відверто.
Саме тому - це все настільки відверто огидно.
І найогидніше - що справжнім волонтерам у всіх цих списках вже немає місця.
Бо там лише охоронці… кухарі… масажисти… помічники… рєшали…мєняли… і ще хуй зна хто…
Бо їм всім можна.
Бо вони всі у списках.
Списках тих, кому можна…
Які формують ті… кому можна…