На війні варто спостерігати за ворогом, особливо на його території. Взагалі, будь-які спостереження за ворогом на війні — це дуже важливо, де б він не був. Тому вже 9 років я прискіпливо вивчаю ОРДЛО та російське прикордоння.
Інколи банальні новини зі ЗМІ можуть розповісти дуже багато, як і банальний обмін новинами пересічних громадян.
Люди вже настільки звикли до обміну новин в соціальних мережах, що дуже важко це зупинити, підчистити чи впливати. Тому росія стоїть на порозі прийняття рішення зробити крок у Середньовіччя, тобто позбавити громадян інтернету.
На цей час пілотний проект, експеримент щодо відключення соціуму від інтернету буде поставлений в ОРДЛО.
росія, маючи величезні втрати серед мобілізованих та складів зброї в ОРДЛО, які вже набули злагодженого та масового характеру, вирішила закрити мешканців ОРДЛО від можливості швидкого інформування через соцмережі про місця скупчення окупантів чи колаборантів.
Ні, це не партизанська війна. Це банальні соцмережі, де дівчатка з ОРДЛО роздумують, куди піти відпочивати, в який бар, чи в яку військову частину, куди прийшло поповнення мобіків, де жінки-волонтерки з ОРДЛО вирішують, куди нести труси-носки, бо там «наши бедные мальчики», це — обурені люди, що пишуть «снова возле нас военных поселили, достали уже с пьянками». Усе це складає пазли для певної картини. Як й переповнені російські траси, як і скарги водіїв на ДТП. Тому достатньо швидко отримуються новини про мобілізованих, пункти збору, дислокації, склади боєприпасів та інше.
Ворог робить те ж саме. Тому щоразу після обстрілів, українцям і нагадують про важливість мовчання в соцмережах. Моніторинг інформаційного простору — це ще одна складова війни.
Дуже важливо знати психологічний та моральний стан ворога, його суспільну думку, здоров’я суспільства, його мрії, бажання, бо саме з цього складається попит, який вивчає кремль та веде свою політику.
Ось на цей час критична більшість російського суспільства підтримує війну, шкодують, що росія вбиває мало українців, налаштована на застосування ще більшої агресії та підтримує ядерну війну з усім світом. Ця ж критична більшість росіян впевнена, що путін робить все правильно та послідовно, вірить російські пропаганді й вважає, що несе місію звільнення України, а не агресії та насилля. Лише невелика частина росіян бачить погане у продовженні агресії проти України, а також розуміють наслідки санкцій, що накладаються на росію. Ще зовсім маленька частина розуміє не тільки наслідки санкцій, а й колективну відповідальність громадян за дії своєї країни.
Закрили завод — росіяни радіють безробіттю та можливості отримувати соціальні виплати.
З росії пішов якийсь світовий бренд — росіяни радіють, що більше не будуть його купляти та витрачати гроші й перейдуть на російські аналоги.
Російські військові зґвалтували, вкрали, вбили, вчинили ДТП — критична маса росіян виправдовує військових, бо жертва сама винна.
Що-що, а виправдовування злочинів на росії — суспільна й соціальна стабільність. Але сьогодні не про обліко-морале росіян. Там вже все ясно.
Ростовська область — це південний військовий округ росії, це скупчення техніки, військових аеродромів, баз, це полігони, де вчаться мобілізовані, це дороги, по яким йде техніка, як в ОРДЛО так і до Маріуполя, Мелітополя, Херсонської області.
Тому дуже важливо знати та розуміти, що там відбувається.
Ось нещодавно спостерігала, як ростовчани панікують через «вензеля», що залишають у небі літаки та ракети, навіть зверталися до військових, щоб ті, стріляючи по Україні, стріляли поза межами міста, бо страшно, особливо, коли ракета втрачає керування й летить куди їй заманеться.
Зросла по області й кількість ДТП, які пов’язані з військовою технікою та військовими росії. Призупинено продаж квитків з Ростова до Криму. Зросла кількість нападів та пограбувань, це розігріваються «вагнера» перед відправкою на фронт.
Усі заводи Ростовської області працюють на війну, навіть будівельні. Саме з Ростовської області на лінію фронту поставляють бетонні плити перекриття, пірамідки-трикутники для протитанкової огорожі та інші необхідні для укріплення фронту бетонні та будівельні речі.
На разі, через моніторинг ОРДЛинських та ростовських соцмереж я дізналась, що (цитую) «міноборони розпочало будівництво водоводу між Ростовською областю та Донбасом. Потужність водоводу становитиме до 300 тисяч кубічних метрів води на добу. На об’єктах водоводу вже задіяно 1600 військових будівельників та близько 800 одиниць техніки. Завершити будівництво нового водоводу планується вже навесні цього року».
В ОРДЛО, як і у самій Ростовській області, цю новину обговорюють дуже активно. Наприклад, ростовчани обурено викладають цілі списки хуторів, міст, районів, де немає води, або вона — неналежної якості, та виступають проти гуманітарного будівництва для «республік», не вважаючи їх частинами росії.
В ОРДЛО, навпаки, радіють, що нарешті росія їх «визнала» та починає інвестування, вкладає гроші, щоб забезпечити їх водою. Питна вода в ОРДЛО — це проблема номер один, вона тут йде по кілька годин на місяць.
В ОРДЛО ніхто не звернув уваги на те, що будівництво будуть вести військові, а не комунальники чи будівельники, а ось ростовчани саме на цьому загострили увагу, і вважають, що це — не зовсім водогін, якщо його будують військові, а тому вважають це небезпекою, особливо на фоні точності й потужності української зброї.
Що будує росія між Ростовською областю та ОРДЛО, наскільки це небезпечно для нас, або все ж таки це є укріпленням кордону через розуміння неминучого наступу України та повернення контролю над україно-російським кордоном та українським Сходом — думаю, що скоро ми будемо мати відповідь на це питання у картинках через супутник чи ось, з банальних соцмереж Ростовської області.
Олена Степова
