Берлін та Париж вкотре затягують свою улюблену пісню про переговори Києва та Москви. У присутності Байдена Шольц та Макрон вдають єдність щодо протидії російській війні, а позаочі ведуть свою гру.
За переговори з Путіним насправді виступають всі лідери НАТО, але є різниця.
Згідно з американською логікою, перемовини відбудуться лише тоді, коли Путін затямить: війна на полі бою марна. Тобто, йдеться про переговори на умовах України. Позиція США була підтримала одностайно, через що політики заговорили про монолітність НАТО. Але…
Під час недавньої особистої зустрічі із Зеленським президент Франції Макрон і канцлер Німеччини Шольц знову стали в позу, відійшовши від мюнхенських домовленостей: вони переконували українського лідера в доцільності вже найближчим часом розпочати т.зв. мирні переговори з Москвою, - повідомляє американська WSJ. Мантра та ж сама: війна затягується, Крим звільнити не можливо, Захід не здатен постачати зброю Україні вічно, конфлікт заходить у глухий кут. (На цих словах Макрон витирає Шольцу скупу чоловічу сльозу, розливаючи пляшечку «Московської»).
Інколи здається, що європейці прагнуть обхитрувати самі себе.
«Поразка Росії у війні має включати військовий програш, але не обмежуватися ним. Частиною російської поразки, зокрема, має стати позбавлення РФ "колоніальної ментальності», - говорив Макрон буквально ще тиждень тому. А через декілька днів підсовував Зеленському сценарій, згідно з яким частина Україна залишилася б окупованою, Путін виявився б переможцем, і далі б випещував свою «колоніальну ментальність». Читай - готувався б до нової війни.
Ось, прем’єр Британії Ріші Сунак теж за наближення перемовин з Путіним, але на українських умовах. Він запропонував подвоїти військову допомогу ЗСУ, а також дати Україні "захист до того, як вона стане членом Альянсу" та забезпечити Україні «вирішальну перевагу» на полі бою, включаючи - військові літаки. А що німці з французами? Бідкаються, розводять руками, даючи крихти винятково з-під палки.
Зараз розпочинається гаряча фаза (даруйте за оксюморон) холодної війни між Китаєм та США. Згадані політичні двійнята намагаються повторити з Сі ту ж саму помилку, що із Путіним: підігрувати й «нашим», і «вашим», боячись економічних наслідків «холодного» протистояння.
На початку березня Макрон зібрався в Китай, як він свого часу катався до Москви (і, здається, дзвонив Путіну частіше, ніж своїй дружині, всіляко зволікаючи з допомогою Україні). Не виключено, згодом до Сі помчить і Шольц. Та якими б гнучкими не були вожді Старого Світу, довго їм так у розтяжці не простояти.
Та наразі Шольц з Макроном синхронізували свої заяви з Лукашенком та російською пропагандою. Будь-які переговорні ридання «двійнят» залюбки ретранслює російська пропаганда, подаючи у своєму схибленому ключі «в українців все пропало». Якщо тема згасає, то німецький Bild завжди може її підігріти.
Слова лідерів Старого Світу практично слово в слово повторюють не лише російські політики, але й тепер самопроголошений диктатор Білорусі, який виперся в Пекін.
Не хочеться думати, що все це зрежисовано червоним Китаєм. Та якось паростки «раптової миротворчості» так чи інакше дедалі активніше підживлюються саме з Піднебесної.
