Наразі існує 2 технологічні схеми виробництва корпусів снарядів:
1. Литво з чавуну.
2. Гаряче пресування спец сталі.
Перша схема: литво з чавуну – дешевий і високопродуктивний спосіб, дозволяє виготовляти велику кількість корпусів-заготовок в одиницю часу під майбутню мінімальну механічну обробку.
Головним недоліком таких корпусів є недосить висока точність правильної геометрії корпусу, що обумовлено самою технологією литва. І це негативно дається взнаки при стрільбі на середні та великі дистанції. Під час польоту снаряд обертається навколо своєї осі і в разі наявності геометричних відхилень порушується його баланс, що обумовлює значне відхилення місця влучання від точки прицілювання – має місце низька кучність стрільби. Чим на більшу дистанцію робиться постріл, тим більше відхилення має місце.
Тому такий снаряди доцільно використовувати при стрільбі по площам на мінімальні або середні дистанції.
В Україні є значна кількість підприємств, яка спеціалізуються на точному литті з чавуну та мають механообробні потужності. Організувати масове виробництво “литих снарядів” в Україні можливо в найкоротший термін і в необхідній кількості для перекриття снарядного “голоду”. Для найбільш ефективного використання, щоб артилеристи мали можливість відрізняти зазначені снаряди, їх можливо фарбувати, наприклад, в чорний колір.
Друга схема: метод гарячого пресування зі спецсталі – менш продуктивний спосіб ніж перший через маленьку швидкість процесу пресування, а також обмежену кількість відповідних пресів в нашій країні. Для розуміння, швидкість виробництва корпусів снарядів за першим способом і за другим відрізняються в десятки разів!
З іншої сторони, корпуси снарядів отриманих цим способом, мають високу точність геометричних розмірів, що обумовлено технологією зазначеного процесу.
Такі снаряди після мінімальної механічної обробки мають високу точність влучання за рахунок ідеального балансування. “Пресовані снаряди” доцільно використовувати для стрільби на максимальні відстані.
Також окремим недоліком цих снарядів є висока вартість виробництва.
Для найбільш ефективного використання, щоб артилеристи мали можливість відрізняти зазначені снаряди, їх можливо фарбувати, наприклад, в зелений колір.
Найбільший складний компонент снаряду – взривник доцільно імпортувати. По-перше, їх можливо перевозити у великій кількості контейнерами і фурами, на відміну від снарядів. По-друге, власне виробництво корпусів снарядів дозволяє підлаштовуватись під розміри всіх існуючих виробників взривників, що робить виробництво снарядів в Україні універсальним.
І тут головне розуміти, що Україна наразі використовує тільки невелику частину наявних виробничих потужностей. Наприклад, використання кожного нового пресу чи ливарного цеху дозволяє кратно збільшити виробництво снарядів в нашій країні.
