Це зовсім не зустріч весни із зимою. Це зустріч Старого і Нового Завітів. Зустріч не просто якась богословська чи теоретична, а зустріч уособлена.
На 40-й день після народження Ісуса його приносить до храму Богородиця разом зі своїм чоловіком Йосифом, для того, щоби згідно припису Закону - Старого Завіту принести жертву. І в храмі вони зустрічають старця Сімеона та Анну пророчицю. Сімеону було провіщено Духом Святим, що він не помре доки не побачить Христа Спасителя. Сімеон приймає на свої старечі руки Немовля Ісуса та й каже: "Нині відпускаєш раба Твого, Владико з миром, бо побачили очі мої спасіння Твоє, що приготував Ти всім людям..."
Отже, Старець Сімеон уособлює собою Старий Заповіт; Немовля Ісус, відповідно, Новий. Їх зустріч означає з одного боку преємство, а з другого те, що прийшов новий час - час світла та спасіння. Бо наше світло - це Ісус Христос.
Найважливіше питання: чому Євангеліє нам показує уособлену зустріч. Тому що Бог - це не якась абстрактна сила чи карма. Бог - це Особа, і без особистої зустрічі неможливо Його пізнати, а не пізнав Його, неможливо навіть частково зрозуміти Його. Тому ми маємо зустрітися з Богом в молитві, в Таїнствах, в ближньому, а зустрівши Його ми стаємо Його дітьми, ми стаємо Його зброєю, здійснителями Його волі.
У Бога немає інших рук, окрім наших. І як Він довірив Свого Сина рукам праведного Сімеона, так само він довіряє нам нашу землю, нашу волю і наших рідних. Бог сподівається що ми не схибимо. Бог вірить в нас.
Зі святом!
