На саміті "Великої двадцятки" країни Глобального Півдня обіграли Захід у "зерновому раунді": це ще не програна війна, а всього лише - не виграна битва світових демократій. Це мало б змусити ЄС та США зібратися з думками.
Резолюція G20 писалася з "миротворчих ініціатив" президента Ердогана та генсека ООН Антоніу Гутерріша. Обоє активно комунікували з кремлем.
Генсек Організації Обʼєднаних Націй Антоніу Гутерріш одягнув блакитну каску миротворця, та на ній проступили червона зірка, серп та молот. Гутерріш таємно листувався з "похмурою конякою"Лавровим і в підсумку пропонував скасувати пригорщу санкцій проти рашистів в обмін на відновлення “зернової угоди”.
Знову під'єднати один з держбанків рашистів до світової мережі розрахунків SWIFT.
Страхувати російські кораблі від українських атак в Азовському та Чорному морях.
Повернути московитам заморожені активи.
Дозволити російським кораблям знову заходити в порти країн ЄС.
Ще бракувало пропозиції представити Путіна на Нобелівську премію миру, але то, певно, ще в задумі.
Тоді ще здавалося, що заграючи з кремлем, Гутерріш кинув тінь на всю ООН: згідно з її статутом, секретаріат обслуговує інститути Організації та втілює в життя політику розроблену ними. Ні Генасамблея, ані Рада безпеки не порушували питання про зняття санкцій з РФ, а значить Гутерріш проявив волюнтаризм.
Причина такої поведінки очевидна: португалець Гутерріш є соціалістом за поглядами та шукає підтримки в «червоних» лідерів членів Радбезу ООН, зокрема у Китаю та РФ, а також їх "подружки" - Бразилії. Адже цивілізований світ дорікає Гутеррішу за бездіяльність, особливо в "українському питанні". От генсек і проявив свою соціалістичну ініціативу.
Після зустрічі з Путіним, президент Туреччини Ердоган також заспівав у тій же тональності, що і Гутерріш.
Ердоган закликав G20 піти «на деякі поступки» Московії, зокрема під'єднати російські банки до SWIFT, дозволити міжнародним компаніям страхувати російський експорт зерна та міндобрив.
Загравати з РФ турецького лідера змушує натура крамаря (торгаша): з одного боку, його країна на зерні заробить мільярди дол., з іншого - економіка Туреччини зараз в жахливому стані й потребує нових ринків в країнах третього світу (читай - Глобального Півдня), відтак Ердоган з притаманною східною хитрістю задобрює їх.
Підсумкова резолюція G20 вказує на те, що Глобальний Південь обіграв Захід: країни третього світу скоординували свої вимоги, і змусили заможні держави до компромісу.
"Ми цінуємо зусилля Туреччини та Стамбульських угод за посередництвом ООН, які складаються з Меморандуму про взаєморозуміння між РФ та Секретаріатом ООН з просування російських харчових продуктів та добрив на світові ринки та Ініціативи з безпечного транспортування зерна та добрив з українських портів (Чорноморська ініціатива) та закликаємо до їх повної, своєчасної та ефективної реалізації", – йдеться у декларації.
Водночас західний світ сповідує логіку запуску «зернового коридору» з України без будь-якого погодження з московитами. Бойові літаки британських ВПС почали патрулювати акваторію Чорного моря для захисту з повітря кораблів з українським збіжжям. Та ж Британія пропонує блокувати кораблі РФ в Чорному морі, а Румунія та Болгарія ведуть переговори з Україною про створення альтернативного морського "зернового" маршруту. Плюс, Румунія зміцнює ППО в цій акваторії.
Що в підсумку? Декларація лідерів G20 має рекомендаційний характер, Україна її розкритикувала, в тому числі й за те, що РФ жодного разу не названо агресором. Тому практичне значення цього документу лише одне: західні політики повинні проаналізувати, коли та де вони втратили ініціативу, і як змінити розклад сил на шаховій партії світу.
